Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №826/1584/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №826/1584/16

адміністративне провадження №К/9901/10878/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у складі колегії суддів: Карпушової О. В. (головуючий), Епель О. В., Аліменка В. О. у справі №826/1584/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у м.

Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУМВС), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП) про:

1.1.визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС №1016 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 з посади начальника відділу кримінальної поліції у справах дітей Святошинського РУ ГУМВС у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

1.2.поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції у справах дітей Святошинського РУ ГУМВС з 06.11.2015;

1.3.зобов'язання ГУМВС розглянути рапорт поданий 04.11.2015 підполковником міліції ОСОБА_1. про звільнення за пунктом 64 "г" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції;

1.4.зобов'язання ГУНП розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про національну поліцію" у ГУНП та видати відповідний наказ з цього приводу;

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2016 скасовано і ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

3.1.Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУМВС №1016 о/с від
06.11.2015 в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 з посади начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

3.2.Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського РУ ГУМВС з 06.11.2015.

3.3.Зобов'язано ГУМВС розглянути рапорт поданий 04.11.2015 підполковником міліції ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції.

3.4.Зобов'язано ГУНП розглянути кандидатуру ОСОБА_1 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 Розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію".

3.5.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивач не подав рапорту, яким виявив бажання проходити службу в органах поліції, оскільки наявний у матеріалах справи рапорт від 04.11.2015 не містить відмітки про його прийняття ГУМВС. Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось незаконно, адже, він у встановлені строки виявив бажання проходити службу в органах поліції. Зокрема, суд вказав, що обставина подання позивачем рапорту ГУМВС не заперечується представником відповідача 1. Крім того, після звільнення з органів внутрішніх справ з
06.11.2015 позивач продовжував виконувати свої посадові обов'язки, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. ГУМВС подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2016.

6.1.Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник наголошує, що прийом на службу в органи поліції належить до дискреційних повноважень Національної поліції України і дане питання не могло вирішуватись ГУМВС. Також, скаржник зазначає, що штат ГУМВС скасовано, а тому поновлення позивача на посаді в ГУМВС є неможливим.

7. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

7.1.На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

"Стаття 43. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

9. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1,2,3,7-13,15,17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII, які набирають чинності з 1 січня 2017 року".

"..4. До приведення законодавства України у відповідність із Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII".

"..8. З дня опублікування Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580-VIII можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

10. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

11. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення):

"..8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку..Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі".

"24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу".

"64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):..г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

13. ~law17~ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

14. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим ~law18~, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015.

15. Як встановлено судом апеляційної на основі наявних у матеріалах справи доказів, позивач подав рапорт до ГУМВС, яким виявив бажання подальшого проходження служби в поліції, проте, вказаний рапорт не був прийнятий до уваги при вирішенні питання щодо його звільнення.

16. За змістом частин 1, 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Отже, Верховний Суд як суд касаційної інстанції позбавлений можливості переглядати оскаржувані судові рішення інакше, аніж на підставі та в межах встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та/або самостійно встановлювати обставини справи чи перевіряти докази.

18. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ~law19~ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

19. Також, відповідно до наведених норм ~law20~, працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

20. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

21. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

22. Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

23. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування ~law21~ і звільнення особи за скороченням штатів.

24. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, згідно якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеної правової позиції.

25. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

26. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавства, що є підставою для його поновлення на службі та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

27. Доводи скаржника з приводу неможливості поновлення позивача на посаді у ГУМВС відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУМВС перебуває у стані припинення, державна реєстрація припинення ГУМВС як юридичної особи станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення і станом на даний час не мала місця.

28. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

30. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві залишити без задоволення.

31. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №826/1584/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддяВ. М. ШарапаСуддіВ. М. Бевзенко Н. А. Данилевич