Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №818/578/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №818/578/17

адміністративне провадження №К/9901/20638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якій просив:

2. визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області "Про результати проведеного службового розслідування та покарання винних" від 15 березня 2017 року №517 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Лебединського відділу поліції;

3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Лебединського відділу поліції з 16 березня 2017 року;

4. допустити негайне виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді начальника Лебединського відділу поліції

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, поновлення на посаді відмовлено.

6. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ не був виконаний, оскільки в матеріалах справи відсутній наказ ГУНП в Сумській області по особовому складу про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності. Суд зазначив, що наказ ГУНП в Сумській області від 15 березня 2017 року №517 в частині звільнення з посади підполковника поліції ОСОБА_1 є невиконаним, оскільки підставою для звільнення позивача з посади начальника Лебединського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції став не дисциплінарний наказ, а особистий рапорт позивача. Суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стосовно скасування п. 1 наказу ГУНП в Сумській області від 15 березня 2017 року №517 та поновлення його на посаді начальника Лебединського відділу поліції, оскільки даним наказом ніякі законні права та інтереси позивача не порушено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

8. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №818/578/17 залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції та додав, що доводи апеляційної скарги щодо переведення позивача на посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання № 7 (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області в рамках реалізації дисциплінарного стягнення є необґрунтованими враховуючи зміст подання начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Сумській області майора поліції Білошапка В.О., згідно якого ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку як дисциплінований та старанний працівник. Крім того, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо переведення позивача на посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання №7 (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області в рамках реалізації дисциплінарного стягнення, оскільки згідно наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 16.03.2017 року №107о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання №7 (м.Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області та звільнено з посади начальника Лебединського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції за власної ініціативи відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 15.03.2017 року та подання начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Сумській області від 15.03.2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10. 26 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій позивач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що саме на підставі оскаржуваного наказу до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Зазначає, що саме у зв`язку з виданням наказу від 15 березня 2017 року №517 йому була запропонована посада заступника начальника ізолятора тимчасового тримання №7 (м.Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області, з приводу чого ним було написано відповідний рапорт. Зазначає, що без подання ним відповідного рапорту наказ від 15 березня 2017 року №517 не міг бути виконаний, тобто сам факт невидання наказу по особовому складу про звільнення з посади не свідчить про його невиконання. Зазначає, що при ухваленні судових рішень судами не були досліджені надані ним докази, що порушує принципи адміністративного судочинства.

12. Відповідачем до суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких останній послався на безпідставність доводів касаційної скарги. Зазначає, що порушення, які були допущені працівниками Лебединського ВП ГУНП в Сумській області свідчать про недотримання позивачем своїх обов`язків та вимог нормативних документів, що регулюють його діяльність, у зв`язку з чим керівництвом ГУНП в Сумській області прийнято рішення про звільнення позивача з посади. Зазначає, що на сьогодні наказ від 15 березня 2017 року №517 в частині звільнення позивача з посади є невиконаним, оскільки підставою для звільнення його з посади начальника Лебединського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції став не дисциплінарний наказ, а особистий рапорт позивача. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

14. Позивачем до Суду надано клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутності.

15. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 15 травня 2019 року, не з`явились, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в ГУНП в Сумській області на посаді начальника Лебединського відділення поліції Сумського районного відділу поліції (а.с. 64).

17. У березні 2017 року було проведено службове розслідування за виявленими у роботі Лебединського ВП та УІПКП " 102" ГУНП недоліками, про що складено відповідний висновок від 15.03.2017, який було затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Сумській області Лушпієнко М.М. (а.с. 7-13).

18. 15 березня 2017 року за результатами службового розслідування начальником Головного управління національної поліції в Сумській області Лушпієнко М.М. прийнято наказ "Про результати проведеного службового розслідування та покарання винних" №517, пунктом 1 якого підполковника поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1, 2, 8 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", вимог п. 4.2 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012р. №940, що виразилося у безконтрольності за діяльністю підпорядкованого особового складу під час реагування на повідомлення про вчинення розбійного нападу на громадянку ОСОБА_2 , насамперед у частині незабезпечення об`єктивного первинного збору матеріалів перевірки та достовірного відображення обставин події, що у свою чергу призвело до порушення вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015р. №1377, у частині несвоєчасної реєстрації до журналу ЄО повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення стосовно зазначеної громадянки, укритті від обліку факту вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, невжиття дієвих заходів щодо розкриття скоєного кримінального правопорушення "по гарячих слідах", неналежного виконання доручення слідчого по кримінальному провадженню № 1207200090000022, порушення вимог статей 18 та 23 Закону України "Про Національну поліцію" було звільнено з посади начальника Лебединського ВП (а.с. 14-17).

19. 15 березня 2017 року ОСОБА_1 подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області рапорт, в якому просив призначити його на посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання № 7 (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області, звільнивши з посади начальника Лебединського відділення поліції Сумського РВП ГУНП в Сумській області (а.с. 65).

20. 16 березня 2017 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області Лушпієнко М.М. прийнято наказ №107/о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника ізолятора тимчасового тримання №7 (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області, звільнивши з посади начальника Лебединського відділення поліції Сумського РВП ГУНП в Сумській області (а.с. 68).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

21. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Стаття 55 Конституції України: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб <…>.

23. Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. Частина 2 статті 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Частина 3 статті 2 КАС України: основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

26. Частина 1 статті 5 КАС України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист <…>.

27. Стаття 6 КАС України: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

28. Частина 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII): поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

29. Частини 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

30. Пункт 3 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII: переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський <…> за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України <…>.

31. Пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року №901- VIII: до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

32. Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

33. Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

34. Стаття 8 Дисциплінарного статуту: начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету

35. Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

36. Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць <…>.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо <…>.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу <…>.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

37. Стаття 18 Дисциплінарного статуту: дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Особи, з вини яких накладені дисциплінарні стягнення не виконані без поважних причин, несуть відповідальність за цим Статутом.

У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

41. З аналізу вищенаведених процесуальних норм, які були чинними на час ухвалення судових рішень у справі, слідує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

42. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

43. Позивачем в даній адміністративній справі заявлено позовні вимоги, зокрема, щодо визнання протиправним та скасування п. 1 наказу Головного управління національної поліції в Сумській області «Про результати проведеного службового розслідування та покарання винних» від 15 березня 2017 року №517 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Лебединського відділу поліції.

44. Як встановлено судами, підставою видання оскаржуваного наказу слугували обставини порушення позивачем службової дисципліни, вимог с.ст.1, 2, 8 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", вимог п. 4.2 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012р. №940, що виразилося у безконтрольності за діяльністю підпорядкованого особового складу під час реагування на повідомлення про вчинення розбійного нападу на громадянку ОСОБА_2 , насамперед у частині незабезпечення об`єктивного первинного збору матеріалів перевірки та достовірного відображення обставин події, що у свою чергу призвело до порушення вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015р. №1377, у частині несвоєчасної реєстрації до журналу ЄО повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення стосовно зазначеної громадянки, укритті від обліку факту вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 КК України, невжиття дієвих заходів щодо розкриття скоєного кримінального правопорушення "по гарячих слідах", неналежного виконання доручення слідчого по кримінальному провадженню №1207200090000022, порушення вимог статей 18 та 23 Закону України "Про Національну поліцію".

45. Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 обмежились лише тим, що оскаржуваний наказ не був виконаний, оскільки в матеріалах справи відсутній наказ ГУНП в Сумській області по особовому складу про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності, а отже спірним наказом ніякі законні права та інтереси позивача не порушено.

46. Натомість, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він не узгоджується з положеннями ст. 55 Конституції України та ст.ст. 2, 5, 6 КАС України.

47. Позивач при зверненні до суду обґрунтував наявність порушених прав та законних інтересів наказом від 15 березня 2017 року №517, він вважає, що при виконанні своїх посадових обов`язків ним не було допущено порушень вимог законодавства. Також, як вказує позивач, саме наявність дисциплінарного наказу зумовила необхідність написання ним рапорту та прийняття відповідачем наказу стосовно призначення його на іншу нижчу посаду.

48. Крім того, відповідач, в обґрунтування поданих ним заперечень, як під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, так і під час касаційного розгляду цієї справи посилається на підтвердження факту порушення позивачем службової дисципліни та правомірність прийняття спірного наказу. Доказів скасування відповідачем оскаржуваного наказу як такого, що не виконаний у встановленому Дисциплінарним статутом порядку, матеріали справи не містять.

49. Таким чином, Суд вважає, що позивач має право на оскарження в судовому порядку дисциплінарного наказу від 15 березня 2017 року №517 незалежно від факту його реалізації відповідачем наказом по особовому складу, тоді як факт реалізації зазначеного наказу підлягає дослідженню безпосередньо при вирішенні заявлених позивачем вимог про його поновлення на посаді начальника Лебединського відділу поліції з 16 березня 2017 року.

50. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

51. Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

52. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

53. Судами попередній інстанцій не з`ясовано наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку та не надано належної правової оцінки обставинам правомірності прийняття відповідачем наказу від 15 березня 2017 року №517, не здійснено перевірку оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, встановленим КАС України.

54. Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в:

56. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

57. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - скасувати та направити справу №818/578/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

58. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа