Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №817/3392/15

адміністративне провадження №К/9901/28698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року (суддя - Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (судді: Жизневська А.В. (головуючий), Малахова Н.М., Моніч Б.С.) у справі №817/3392/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001901742 від 11 серпня 2014 року, №0002031742 від 12 серпня 2014 року та №0001821742 від 4 вересня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність порушень строків сплати податкового зобов'язання визначених податковим повідомленням-рішенням №0001251742 від 26 травня 2011 року у зв'язку з його відкликанням та нарахування контролюючим органом нових податкових зобов'язань з порушенням строків передбачених податковим законодавством.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0001901742 від 11 серпня 2014 року, №0002031742 від 12 серпня 2014 року та №0001821742 від 4 вересня 2015 року. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи адміністративний позов виходили з того, що на момент розгляду справи №817/3392/15, податкові зобов'язання, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення №0001251742 від 26 травня 2011 року в період з 9 червня 2011 року по 4 вересня 2015 року є не узгодженими з врахуванням ухвали Житомирського адміністративного апеляційного суду від 13 травня 2015 року у справі №2а/1770/2588/2011 та відкликаними в зв'язку з доведенням до платника податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001821742 від 4 вересня 2015 року, і як наслідок, відсутність податкового боргу унеможливлює нарахування штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 4 вересня 2015 року №0001821742 прийняте на виконання рішення суду у справі 2а/1770/2588/2011, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2011 року за №0001251742, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем єдиний податок із підприємницької діяльності з фізичних осіб на суму 6 300,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2011 року в справі №2а/1770/2588/2011, відновлено у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2014 року, скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу №2а/1770/2588/2011 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського адміністративного апеляційного суду від 13 травня 2015 року у справі №2а/1770/2588/2011, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001251742 від 26 травня 2011 року на суму 3 700,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки від 11 серпня 2014 року №14 своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання, встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення №0001251742 від 26 травня 2011 року, у зв'язку з чим, уповноваженою особою контролюючого органу прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року №0001901742 про нарахування штрафу за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 1 207,71 грн та від 12 серпня 2014 року №0002031742 про нарахування штрафу за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 378,70 грн.

Крім того, у зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення №0001251742 від 26 травня 2011 року на суму 3 700,00 грн, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 вересня 2015 року №0001821742, яким нараховано позивачу суму грошового зобов'язання з єдиного податку від підприємницької діяльності фізичних осіб у розмірі 2 600,00 грн.

Відповідно до положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття податкового боргу як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відносно того, що на момент розгляду судової справи №817/3392/15, податкові зобов'язання, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення №0001251742 від 26 травня 2011 року є не узгодженими з врахуванням ухвали Житомирського адміністративного апеляційного суду від 13 травня 2015 року у справі №2а/1770/2588/2011 та відкликаними у зв'язку з доведенням до платника податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001821742 від 4 вересня 2015 року, відтак, відсутність податкового боргу унеможливлює нарахування штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач посилається на те, що контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001821742 від 4 вересня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем єдиний податок від підприємницької діяльності з фізичних осіб на суму 2 600,00 грн з порушенням встановленого порядку, зокрема відповідно пунктів 102.2-102.3 статті 102 Податкового кодексу України прийняте з порушенням строку давності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

За змістом пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання (частина податкового зобов'язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є податковим повідомленням-рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми податкового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення податкового зобов'язання.

Відтак, є помилковим застосування судами попередніх інстанцій в даному випадку положень статті 102 Податкового кодексу України щодо строку визначення відповідачем суми грошового зобов'язання (1095 днів), оскільки спірним податковим рішенням не визначаються нові податкові зобов'язання, що свідчить про прийняття податкового повідомлення -рішення від 4 вересня 2015 року №0001821742 на виконання та у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), у результаті чого безпідставно дійшли висновку про протиправність податкового повідомлення -рішення від 4 вересня 2015 року №0001821742, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №817/3392/15 у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 вересня 2015 року №0001821742 скасувати та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в решті рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду