Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №817/1107/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

15 травня 2018 року

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів Шевчук С. М., Мацького Є. М., Шидловського В. Б. у справі № 817/1107/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2017 року за № 3621309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 836 грн. 26 коп. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 918 грн. 13 коп., № 3631309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами у сумі 3 407 грн 07 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 851 грн 77 коп., а також № 3641309, яким збільшено суму грошового зобов'язання з додаткового збору на товари, що ввозяться на територію України у сумі 1 703 грн 53 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 425 грн 88 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 вересня 2017 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено у повному обсязі, з мотивів недоведеності податковим органом складу правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також порушення порядку проведення перевірки.

15 січня 2018 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення податковим органом складу податкового правопорушення на підставі інформації від уповноважених органів іноземних держав про недостовірні реєстраційні дані та ціну розмитненого автомобіля.

16 лютого 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

20 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

02 березня 2018 року позивач усунув недоліки касаційної скарги.

19 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу № 817/1107/17.

03 квітня 2018 року справа № 817/1107/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

В касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, статті 72, 74, 77, 308 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не надано оцінку аргументам щодо проведення податковим органом повторної перевірки за одними і тими ж обставинами, використано неналежні докази та недопустимі докази на підтвердження правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 21 липня 2015 року декларант позивача - Приватне підприємство «Альянс Авто-Брок» ОСОБА_2 на підставі митної декларації ІМ40ДЕ 204050001/2015/009849 та первинних документів, передбачених чинним законодавством, здійснив митне оформлення вантажного автомобіля марки «Opel», модель «Vivaro», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2, митною вартість 95 039 грн. 36 коп. (або 3 750 євро), придбаного в Австрійській Республіці. Придбання автомобіля здійснено ОСОБА_3 за дорученням позивача. Метод визначення митної вартості при здійсненні митних процедур - резервний.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків з питань митної справи при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації ІМ40ДЕ 204050001/2015/009849, за результатами якої складено акт перевірки від 02 червня 2017 року № 286/17-00-13-09/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

16 червня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 3621309 за порушення вимог пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 836 грн 26 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 918 грн 13 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 3631309 за порушення вимог частини 1 та 2 270, статті 272, частини 2 статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами у сумі 3 407 грн 07 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 851 грн 77 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 3641309 за порушення статей 1, 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України» відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28 грудня 2014 року № 73-VIII (що діяв на день подання митної декларації) збільшено суму грошового зобов'язання з додаткового збору на товари, що ввозяться на територію України у сумі 1 703 грн 53 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 425 грн 88 коп. підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом з посиланням на неправильне декларування позивачем митної вартості.

Підставою такого висновку стала інформація, отримана від митних органів Австрійської Республіки про те, що ймовірною вартістю автомобіля є 5400 євро (з ПДВ), оплата купівельної ціни відбулася готівкою. Бухгалтерський облік в журналі здійснений згідно з порядком. Даний автомобіль, згідно документа Typenschein, вперше допущений до експлуатації 13 жовтня 2009 року.

Суд першої інстанції встановив, що фактично існують два рахунки (інвойси) щодо вартості одного і того ж автомобіля, один з яких на суму 3750 євро, а інший на суму 5400 євро і ці два рахунки видавались одним і тим же продавцем. При цьому рахунок на суму 3750 євро був наданий покупцю (в даному випадку позивачу) для митного оформлення, а інший на суму 5400 євро знаходиться у продавця.

Суд першої інстанції також встановив, що у травні 2016 року податковими органами вже проводилась документальна невиїзна перевірка дотримання фізичною особою - громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи при переміщенні через митний кордон України товарів з поданням митної декларації від 21 липня 2015 року №204050001/2015/009849.

Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідком такої перевірки, якими збільшено суми податкових зобов'язань з акцизного податку та податку на додану вартість визнані протиправними та скасовані постановою Рівненського окружного адміністративного суду 27 березня 2017 року. Постанова суду набрала законної сили 11 липня 2017 року.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Базою оподаткування додатковим імпортним збором та митом є митна вартість товару, відтак, основним питанням, яке підлягає вирішенню в межах цієї справи є правомірність збільшення митними органами митної вартості товару після завершення процедур митного оформлення.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, серед іншого, і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Рішення про коригування митної вартості товарів - це індивідуальний правозастосовчий акт, яким закріплюються результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в тому числі, і після їх випуску.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для коригування митної вартості, серед іншого, є надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом частини 5 статті 54 та частини 2 статті 351 Митного кодексу України митні органи при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів уповноважені, серед іншого, звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, є підставою для проведення документальної невиїзної перевірки.

Частиною 1 статті 352 Митного кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оцінюючи обставини справи, суд першої інстанції аргументовано виходив з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми митних платежів на підставі первинних реєстраційних документів та оригіналу інвойсу. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур. Рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося. Додаткових досліджень податковими та митними органами не проводилося, а інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, стосувалася факту ймовірної підробки документів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався на дослідженні складу податкового правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, натомість суд апеляційної інстанції врахував виключно повноваження податкового органу на здійснення контрольних функцій після завершення митного оформлення товарів та неофіційний переклад Рапорту, отриманого від митних органів Австрійської республіки, який є підставою для проведення документальної позапланової перевірки та має орієнтуюче значення.

Суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо повноти податкового правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у даних відносинах, є одним елементом, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Виходячи із зазначеного, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції надано помилкову оцінку обставинам, що мають значення для адміністративної справи і в наслідок цього скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі № 817/1107/17 скасувати, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 280 грн. 00 коп (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер