Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 15.04.2022 року у справі №814/637/18 Постанова КАС ВП від 15.04.2022 року у справі №814...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.04.2022 року у справі №814/637/18
Ухвала КАС ВП від 09.12.2018 року у справі №814/637/18

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 814/637/18

касаційне провадження № К/9901/66462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (головуючий суддя - Гордієнко Т.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вербицька Н.В.; судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі № 814/637/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажестик»

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мажестик» (далі - ТОВ «Мажестик»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 00010971411, від 14 лютого 2018 року № 00010981411, від 14 лютого 2018 року № 00010991411, а також визнати протиправним та скасувати наказ від 24 листопада 2017 року № 2159 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мажестик».

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 00010971411, від 14 лютого 2018 року № 00010981411, від 14 лютого 2018 року № 00010991411. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь позивача судовий збір у сумі 2879,97 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Миколаївській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на ненаданні належної оцінки його доводам про те, що ТОВ «Мажестик» заявлено недостовірні відомості про митну вартість товару в митній декларації від 03 липня 2015 року № 508040001/2015/001155. Крім того, зазначає, що позивач не надав відповідних документів на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Миколаївській області.

12 лютого 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мажестик» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо повноти визначення бази оподаткування митними платежами за митною декларацією від 03 липня 2015 року № 508040001/2015/001155, за результатами якої складено акт від 26 січня 2018 року № 187/14-29-14-11-37436176.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 3 Закону України від 28 грудня 2014 року № 73-VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із заниженням митної вартості товару (арматури та деталей кріплення, що використовуються в будівлях, для вікон та дверей, без електронних механізмів та передавачів тощо) за митною декларацією від 03 липня 2015 року № 50804001/2015/001155 внаслідок невключення до її вартості транспортних витрат.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області 14 лютого 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00010971411, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі 20624,35 грн за основним платежем та 5156,09 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00010981411, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в розмірі 38626,90 грн за основним платежем та 9656,73 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00010991411, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 94347,62 грн за основним платежем та 23586,91 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами пункту 5 розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу ІІІ Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що висновок контролюючого органу про надання позивачем недостовірної інформації щодо умов поставки товару, документів, які містять розбіжності у числових та кількісних характеристиках товарів, ґрунтується на даних експортних митних декларацій від 11 червня 2015 року № 15340900ЕХ001605 та від 10 червня 2015 року № 15340900ЕХ001596, а також інвойсів до них щодо товарів, які є схожими тим, що поставлялися за митною декларацією від 03 липня 2015 року № 50804001/2015/001155.

При цьому відповідачем не враховано, що в експортних митних деклараціях від 11 червня 2015 року № 15340900ЕХ001605 та від 10 червня 2015 року № 15340900ЕХ001596 зазначені інші відправники товару та інший покупець.

ГУ ДФС у Миколаївській області не обґрунтовано, яке відношення зазначені експортні митні декларації мають до поставки позивачу товару за митною декларацією від 03 липня 2015 року № 508040001/2015/001155. Не наведено відповідачем і пояснень щодо коригування умов поставки товару за цією митною декларацією з CIF на FOB/ EXW.

За таких обставин доводи судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2018 року № 00010971411, від 14 лютого 2018 року № 00010981411, від 14 лютого 2018 року № 00010991411 є цілком об`єктивними.

Щодо твердження контролюючого органу про неправильне вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, то слід зазначити, що матеріали справи містять детальний опис правничої допомоги, яка надана позивачу адвокатом Панченком Сергієм Володимировичем, із зазначенням кількості витрачених годин, погодинної ставки та загальної суми винагороди, що підтверджується відповідним розрахунком від 01 березня 2018 року № 01/03-М (том 1 а. с.171-172).

Суд першої інстанції с урахуванням часткового задоволення позовної заяви, з чим цілком об`єктивно погодився суд апеляційної інстанції, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат лише в розмірі 10000,00 грн, яка складає половину від загальної суми витрат на правничу допомогу.

Натомість ГУ ДФС у Миколаївській області, яке заперечувало проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу, в порушення частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не довело неспівмірність таких витрат.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати