Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 420/11676/21

адміністративне провадження № К/990/586/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Агро Гюбі+»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (судді: Кравець О.О., Зуєва Л.Є., Коваль М.П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Агро Гюбі+»

до Головного управління ДПС в Одеській області,

Державної податкової служби України

про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

7 липня 2021 року ТОВ «Агро Гюбі+» (надалі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України в Одеській області (надалі також - Відповідач), Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 23 липня 2020 року №1761564/38443006 про відмову в реєстрації податкової накладної №34 від 30 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої «Агро Гюбі+»;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Агро Гюбі+» № 34 від 30 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

1.2. Передумови прийняття рішення суду апеляційної інстанції

Разом із позовом Позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року поновлено ТОВ «Агро Гюбі+» строк звернення до суду з позовною заявою по справі №420/11676/21, прийнято до розгляду позовну заяву.

3 серпня 2021 року від представника відповідачів надійшло клопотання про залишення позову ТОВ «Агро Гюбі+» без розгляду у зв`язку із пропуском Позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року у задоволені клопотання про залишення без розгляду позовної заяви відмовлено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з цим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

Як підтверджується змістом апеляційної скарги, Відповідач, обґрунтовуючи вимоги, стверджував, що суд першої інстанції обставини з`ясував не у повному обсязі, при цьому його доводи базувались на неврахуванні судом апеляційної інстанції правомірності спірного у справі рішення про відмову у реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної.

1.2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Агро Гюбі+» залишено без розгляду.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Позивач пропустив строк звернення до суду і неведені ним обставини не свідчать про поважність підстав пропуску відповідного строку.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив його скасувати і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

При цьому, Позивач зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки Відповідач на стадії апеляційного перегляду не ставив питання щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду.

За твердженням Позивача, наведене вище свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

На підтвердження своєї позиції Позивач наводить висновки Верховного Суду у справах №420/1927/20 та №0440/6027/18.

У поданому відзиві представник Відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для оцінки чи переоцінки судом апеляційної інстанції поважності строку звернення до суду в разі відсутності доводів про це в апеляційній скарзі.

Підстави для скасування судом апеляційної інстанції рішення повністю або частково з залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині передбачені статтею 319 КАС України.

Згідно з частиною першою цієї статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведені норми в сукупності та взаємозв`язку свідчать, що передумовою залишення судом апеляційної інстанції позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є оцінка наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Так, за змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як передбачено частинами першою, другою та третьою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

За змістом частин першої та другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, визначені КАС України межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених у апеляційний скарзі доводів. При цьому вихід за межі апеляційної скарги можливий лише у разі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому обов`язковими підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відповідно до частини третьої статті 317 КАС України, є:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає також увагу на та, що закріплений КАС України принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги: слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення

На підставі аналізу наведених норм, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах у справах №420/1927/20 та №0440/6027/18, формував висновок, за змістом якого чинне законодавство не визначає обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції порушення норм процесуального права при вирішенні питаннь щодо дотримання строків звернення до суду та щодо поважності підстав пропуску таких.

Як підтверджується змістом апеляційної скарги, наведені у ній доводи Відповідача зводились до невірної правової оцінки судом першої інстанції відповідності оскаржуваного рішення від 23 липня 2020 року №1761564/38443006 вимогам частини другої статті 2 КАС України з посиланням на: обізнаність Повивача із фактом віднесення його до списку ризикових платників податку; відсутність вимог у чинному законодавстві щодо зазначення конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних; ненадання Позивачем Відповідачу повного переліку копій документів, необхідних для реєстрації податкових накладних.

Відповідач не наводив у апеляційній скарзі доводів щодо невірного обрахунку строків звернення до суду судом першої інстанції чи невірної правової кваліфікації наведених Позивачем підстав поважності строку звернення до суду.

При цьому, у рішенні суду апеляційної інстанції не зазначено визначених частиною третьою статті 317 КАС України обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а наведені висновки щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду не є такими.

За таких обставин, необхідно погодитися із наведеними у касаційній скарзі твердженнями Позивача, що відсутність доводів щодо недотримання строків звернення до суду в апеляційній скарзі податкового органу у межах цієї справи позбавляласуд апеляційної інстанції права для виходу за межі апеляційного перегляду та здійснювати переоцінку обставин поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

Здійснення апеляційним судом перевірки й оцінки обставин щодо дотримання строку звернення до суду й підстав поважності пропуску такого строку і їх юридичної кваліфікації саме поза межами доводів апеляційної скарги свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

Таким чином, доводи скаржника про безпідставний вихід за межі апеляційної скарги у справі знайшли своє підтвердження.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

З урахування цього справу необхідно передати на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 3 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Агро Гюбі+» задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.А.Гончарова

Р.Ф. Ханова