Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №814/1818/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 814/1818/16

адміністративне провадження № К/9901/15766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.

Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2016, прийняту у складі судді Білоносенка В. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, прийняту у складі колегії суддів:

Косцової І. П. (головуючий), Стас Л. В., Турецької І. О.

І. Суть спору

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.16 №Ф-000021304 про визначення їй заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 76108,52 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що недоїмка з єдиного внеску обрахована на помилковому висновку податкового органу про безпідставність віднесення нею до витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування за 2015 рік 366 752,46 грн.

3. У Акті перевірки не визначено переліку витрат, які, на думку податкового органу, не пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, що були включені позивачем до складу витрат платника податків. Також, не зазначено в чому саме полягало порушення статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та не вказано, який саме із чотирьох підпунктів пункту 177.4 статті 177 ПК України було порушено.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради
20.09.2007. Основним видом діяльності підприємця позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

5. Протягом 2013-2014 років, підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок.

6. З 01.01.2015 ОСОБА_1 пепебувала на загальній системі оподаткування.

7. У період з 25.05.2016 по 07.06.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провела документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складно Акт №272/14-02-13-04-2687101721 від 22.06.16.

8. Під час перевірки ревізором установлено, що за період з 01.01.15 по 31.12.15 ОСОБА_1 задекларувала валових доходів на суму 915750 гривень. Порушень у формуванні зазначеної суми перевіркою не виявлено. За той же період ОСОБА_1 задекларувала валові витрати на суму 875731,00 грн.

9. З суми 875731,00 грн перевіркою визнано лише 508978,54 грн, а саме: витрати на придбання товарів (послуг), що реалізовані або використані у діяльності на суму 435152,50 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, ЄСВ на суму 70826,04 грн, інші витрати на суму 3000,00 грн.

10. Суму в 366752,46 грн перевіркою не визнано в якості витрат, оскільки, на думку відповідача, ці витрати не повязані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

11. В Акті перевірки обраховано, що залишки товару станом на 01.01.2015 на суму 693070,00 грн. Протягом 2015 року закуплено товару на суму 555893,50 грн.

Залишок товару станом на 01.01.2016 на суму 813811,00 грн (т.1 арк. спр.17).

12. Таким чином, перевіркою обраховано, що з придбаного товару на загальну суму 1248963,5 грн (693070,00+555893,50), протягом 2015 року ОСОБА_1 реалізовано лише на суму 435152,50 грн (1248963,5-813811,00).

13. Лише цю суму придбаного та реалізованого товару протягом 2015 року, на думку позивача, можливо вважати витратами, повязаними з господарською діяльністю.

14. У зв'язку з цим перевіркою зменшено суми витрат позивачки за 2015 рік з 875731,00 до 508978,54 грн, а на різницю 366752,46 грн - збільшено дохід позивачки за 2015 рік та з нього обраховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 76108,52 грн.

15.22.06.16 уповноваженою особою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000021304 на загальну суму 76108,52 грн (т.1 арк. спр.8).

16. Не погоджуючись з вказаною Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.16 №Ф-000021304 ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
30.03.2017, позовні вимоги задовольнив.

18. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно положень Податкового кодексу України позивач має право на врахування всіх витрат під час визначення об'єкту оподаткування, тому оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

19. Цей суд дійшов висновку про те, що Податковий кодекс України відокремлює витрати фізичної особи-підприємця, які можуть бути віднесенні до валових витрат, за їх метою - направленістю на отримання доходу, а не за ефективністю та результату цих дій. Немає ніякого значення, чи реалізувала позивачка придбаний товар протягом поточного періоду, чи він залишився на складі, як не реалізований. У будь-якому випадку, метою його придбання була подальша реалізація, тобто отримання доходу, а тому ОСОБА_1 має право на врахування цих витрат під час визнання об'єкту оподаткування.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційні скарзі Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

19. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

21. За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

22. Відповідно до пункту 177.2 ПК України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

23. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відповідно до пункту 177.4.1 ПК України, окрім іншого, належать витрати, до складу яких включається вартість товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

VI. Оцінка Верховного Суду

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

25. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Податковий кодекс України відокремлює витрати фізичної особи-підприємця, які можуть бути віднесенні до валових витрат, за їх метою - направленістю на отримання доходу, а не за ефективністю та результату цих дій, не залежно від того чи реалізовано придбаний товар протягом поточного періоду, чи він залишився на складі, як не реалізований.

26. Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка є предметом оскарження, став акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 22.06.16 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.15", за результатами якої складно Акт №272/14-02-13-04-2687101721 від 22.06.16.

27. Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

27.1. - пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на суму 366 752.46 грн. унаслідок не вірного визначення суми чистого оподатковуваного доходу у 2015 році та до заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 68
043,38 грн;

27.2. - підпункту 1 пункту 2 статті 6, абзацу 2 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого Підприємцем занижено суму єдиного внеску на 76
108,52 грн за рахунок не вірного визначення суми чистого оподатковуваного доходу у 2015 році.

28. Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що задекларовані підприємцем витрати на суму 366 752,46 грн не пов'язані з її господарською діяльністю.

29. Такого висновку податковий орган дійшов внаслідок арифметичних співставлень та визначення різниці між сумою залишків товару станом на 01.01.15 (693 070
грн), вартістю закупленого протягом 2015 року товару (555 893,50 грн) та залишком товару станом на 01.01.16 (813 811 грн). За обрахунками ДПІ, з придбаного товару на загальну суму 1 248 963,5 грн (693070,00+555893,50) протягом 2015 року ОСОБА_1 реалізовано товарів лише на суму 435 152,50 грн (1248963,5-813811).

30. Цю суму придбаного та реалізованого протягом 2015 року товару, на думку податкового органу, можливо вважати витратами, пов'язаними з господарською діяльністю.

31. Разом з тим, як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 була оптова торгівля трикотажними виробами.

32. Ураховуючи, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля трикотажними виробами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми, витрачені позивачем на придбання такого товару з метою подальшого продажу, відповідно до положень пункту 177.4.1 ПК України, відносяться до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

33. Крім того, під час перевірки податковий орган не піддав сумніву ту обставину, що придбані позивачкою товари на суму 366 752,46 грн передбачені для подальшого продажу.

34. За таких обставин та правового регулювання Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.16 №Ф-000021304.

35. На підставі наведеного Верховний Суд констатує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, вказані суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

36. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

37. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law18~, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності ~law19~ і рогляд їх не закінчено до набрання чинності ~law20~, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності ~law21~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

39. Поряд із цим, відповідач просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

40. Крім того, до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.

41. З огляду на реорганізацію відповідача у справі, касаційний суд вважає за необхідне допустити відповідну заміну.

VII. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) на її правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 814/1818/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко