Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2019 року

Київ

справа №644/2636/17

адміністративне провадження №К/9901/42835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №644/2636/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради про визнання відмови протиправною і зобов'язання здійснити виплату щомісячної допомоги,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради (далі - УПСЗН Індустріального району Харківської міської ради) щодо відмови у призначенні йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 15.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 27.10.2014 по 26.04.2015 як уповноважена особа отримував в Управлінні праці та соціального захисту населення Бахмутської райдержадміністрації щомісячну адресну допомогу на себе, дружину - та двох малолітніх дітей. З 28.12.2014 по 27.02.2015 розмір допомоги на нього та дружину було зменшено на 50%, з 28.02.2015 по 27.04.2015 - допомога виплачувалась тільки на двох малолітніх дітей. З 19.11.2015 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в УПСЗН Індустріального району Харківської міської ради. 07.03.2017 він працевлаштувався, проте відповідач протиправно відмовив йому в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що позивач у встановлений законодавством шестимісячний строк не змінив свого статусу працездатної непрацюючої особи, якій було припинено виплату грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 (далі - Порядок № 505), у зв'язку з чим він не має права на подальше отримання грошової допомоги.

Відзиви та заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПСЗН Індустріального району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 19.11.2015 № 6332012734.

Позивачу на сім'ю була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога, в тому числі на оплату комунальних послуг:

з 27.10.2014 по 27.12.2014 в сумі 2400 грн. щомісячно (на позивача, його дружину ОСОБА_3, дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2);

з 28.12.2014 по 27.02.2015 - 1958 грн. щомісячно (на позивача та його дружину ОСОБА_3 - 50% відповідно до п. Порядку № 505, на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2);

з 28.02.2015 по 27.04.2015 року - 1516 грн. (на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2);

з 27.11.2015 по 26.05.2016 - 1768 грн. (на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2);

з 27.05.2016 по 26.11.2016 - 1768 грн. (на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2);

з 27.11.2016 по 26.05.2017 - 1768 грн. (на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2).

Відповідно до довідки № 16 від 29.05.2017 позивач дійсно працює юристом ВПХВД № 1 ПЗ з 07.03.2017.

14 березня 2017 року дружина позивача ОСОБА_3 як уповноважений представник сім'ї звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що позивач з 07.03.2017 працевлаштований, тому просила призначити йому щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідач листом №2365/4-11 від 16.03.2017 повідомив дружину позивача ОСОБА_3 як уповноваженого представника сім'ї про відсутність підстав для призначення вказаної допомоги з посиланням на те, що оскільки позивач працевлаштувався лише 07.03.2017, тобто після закінчення шестимісячного строку (з 27.10.2014 по 27.04.2015), то права на подальше отримання вказаної допомоги він немає.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після спливу наступного за припиненням виплати щомісячної адресної допомоги шестимісячного строку та за умови офіційного працевлаштування позивач має право на відновлення виплати такої допомоги. А тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги (27.02.2015) по день звернення уповноваженого представника сім'ї до відповідача із заявою про виплату йому вказаної допомоги (14.03.2017), як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п. п. 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду