Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/5765/22

адміністративне провадження № К/990/24596/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Яковенка М.М., Блажівської Н.Є.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року у складі Катющенко В.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у складі Аліменка В.О., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. у справі №640/5765/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення (форми «Ф») від 18.11.2019 № 0161868-5605-1031, № 0161869-5605-1031, № 0161870-5605-1031, № 0161871-5605-1031, № 0161872-5605-1031.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.

У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто, з підстав передбачених частиною 2 ст. 123 КАС України. Суд першої інстанції послався на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки про порушене право позивачу було відомо ще 17 червня 2021 року. Однак, позовні вимоги заявлено 17 лютого 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, проте своїм правом звернення до суду позивач не скористалась. Також підстави пропуску строку, зазначені у заяві про усунення недоліків, суд першої інстанції визнав неповажними.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про пропуск строків звернення до суду та встановив, що позивач не був позбавлений можливості з моменту отримання відповіді ГУ ДПС у Київській області від 02 липня 2021 року, за результатами розгляду вимоги, звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, у той час як позовна заява була подана до суду лише 17 лютого 2022 року.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що постанова Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, на яку посилається позивач була опублікована 10.12.2020, тобто, з дати зміни практики застосування судами строків звернення до суду станом на момент звернення з даним позовом до суду (17.02.2022) минуло більше 12 місяців та більше 6 місяців з моменту звернення позивача до відповідача (17.06.2021), протягом яких позивач мав можливість звернутись до суду з позовною заявою та просити суд визнати поважними причини пропуску строку на цій підставі.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення не одержувала у зв`язку з не проживанням за адресою їх надсилання, до вказаної адреси не має ніякого відношення, оскільки не була там зареєстрована. Наголошує, що у додатку на її запит до листа ГУ ДПС у Київській області від 02.07.2021 не надано копій вказаних податкових повідомлень-рішень. Зазначає також, що 20 грудня 2021 року уклала з адвокатом договір для надання їй правової допомоги, відповідь на запит адвоката від контролюючого органу одержано 28 грудня 2021 року, тому саме з цієї дати необхідно обраховувати строк звернення до суду. Також посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема, на постанову від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 та від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та зазначає, що раніше до відповідних правовідносин застосовувався термін позовної давності 1095 днів.

Відповідач, Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб.

Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Як убачається з наявних у справі матеріалів, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мала можливість оскаржити податкові повідомлення-рішення в межах шестимісячного строку звернення до суду, проте своїм правом не скористалась.

Такого висновку суд дійшов, оскільки сам позивач указує, що дізнавшись про перебування майна у податковій заставі 17.06.2021 вона звернулась до Ірпінської ДПІ ГУ ДПС у Київській області з вимогою надати відповідні податкові повідомлення-рішення, проте такі до відповіді відповідача від 02.07.2021 додані не були.

Наведене дає суду підстави для висновку, що позивач дізналась про порушення своїх прав ще 17 червня 2021 року.

Натомість, як обгрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, позивач не була позбавлена можливості з моменту отримання листа від 02.07.2021 звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, у той час як позовна заява була подана до суду лише 17.02.2022.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач указує на не одержання спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з її не проживанням за адресою їх надсилання та тим, що остання не має ніякого відношення до вказаної адреси та не була там зареєстрована; у додатку до листа ГУ ДПС у Київській області від 02.07.2021 не надано копій вказаних податкових повідомлень-рішень; 20.12.2021 позивач уклала з адвокатом договір, а 28.12.2021 отримано відповідь від контролюючого органу і саме з цієї дати необхідно обраховувати строк звернення до суду; в Україні існують карантинні обмеження до 31.05.2022 та існували весь час з моменту, коли позивач дізналась про існування вказаних рішень. Також посилається на судову практику Верховного Суду, зокрема, на постанову від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 та від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та що раніше до відповідних правовідносин застосовувався термін позовної давності 1095 днів.

Судами першої та апеляційної інстанції обгрунтовано установлено, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами поновлення строку звернення до суду, а є суб`єктивними обставинами, які жодним чином не перешкоджали своєчасному зверненню до суду з даним адміністративним позовом у справі, що розглядається. Інших причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду, позивачем заявлено не було.

Крім цього, судами відхилено доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 оскільки вказана постанова Верховного Суду опублікована 10.12.2020, тобто, з дати зміни практики станом на момент звернення з даним позовом до суду (17.02.2022) минуло більше дванадцяти місяців та минуло більше шести місяців з моменту звернення позивача (17.06.2021) до відповідача, протягом яких позивач мав можливість звернутись до суду з позовною заявою та просити суд визнати поважними причини пропуску строку на цій підставі.

У частині посилань представника позивача на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 судами обгрунтовано зазначено, що у даному рішенні Верховним Судом підтверджено шестимісячний строк звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень, проте судом звернуто увагу, що у зазначеній справі позивач звернувся до суду 23.09.2020 й рішення суду першої інстанції було ухвалено 27.11.2020, тобто на час ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 500/2486/19, однак до моменту його офіційного оприлюднення.

У відповідності пункту дев`ять частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені судом першої інстанції та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для повернення позовної заяви відповідно до приписів ст. 123 КАС України.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів та зводяться до перегляду встановлених у справі обставин, що суперечить приписам статті 341 КАС України, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 - відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №640/5765/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Н. Є. Блажівська

М.М. Яковенко