Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2019 року у справі №814/2594/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

Київ

справа №814/2594/16

адміністративне провадження №К/9901/29485/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/2594/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року (прийняту у складі судді - Біоносенка В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Домусчі С.Д., Димерлія О.О.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області від 31.10.2016 року № 298 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, у зв'язку з чим поновити з 31.10.2016 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого Корабельного відділу поліції ОСОБА_1 або на іншій рівнозначній посаді з переліку вакантних посад згідно штатного розгляду за вибором позивача; стягнути з Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у ГУНП в Миколаївській області не проводиться жодна реорганізація або скорочення штатів. В штаті ГУНП є багато вакансій, але під час вирішення питання про його звільнення, йому не було запропоновано жодну з них. На думку позивача, це суперечить вимогам ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», ст.49-2 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 20 січня 2017 року Миколаївський окружний адміністративний суд вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 298 о/с від 31.10.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.11.2016 року по 20.01.2017 року у сумі 7235,68 гривень (сім тисяч двісті тридцять п'ять грн. шістдесят вісім коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 4370,00 гривень (чотири тисячі триста сімдесят грн.).

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Корабельного відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4370,00 гривень підлягає негайному виконанню.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проводилася реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний; позивачу не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті ГУНП в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції; висновкам атестаційної комісії від 27.02.2016 року раніше надано оцінку в мотивувальній частині постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року по справі № 814/688/16, як протиправним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 14 липня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року - змінити, виклавши абзаци четвертий, п'ятий та шостий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2016 року по 20.01.2017 року у розмірі 11861 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня 70 коп.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.».

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування наказу про звільнення позивача із займаної посади, поновлення позивача на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, судом першої інстанції було помилково визначено розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 16 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року.

10. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи відповідача у справі

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що висновки судів з приводу недоведення відповідачем факту проведення реорганізації в ГУНП в Миколаївській області, скорочення посади позивача суперечить доказами та є необґрунтованими. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно застосували до спірних правовідносин положення статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та не врахували положень статей 68, 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), що передбачають звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів, у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. Крім того, наголошує, що при вирішенні питання про призначення на посаду у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області відповідачем враховано висновок атестаційної комісії від 27.02.2016 про службову невідповідність позивача, як такий, що не був скасований у судовому порядку. Також касатор стверджує, що судом апеляційної інстанції невірно обраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 був призначений на посаду слідчого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

27 лютого 2016 року атестаційною комісією №1 ГУНП в Миколаївській області ухвалено рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом ГУНП в Миколаївській області № 44 о/с від 17.03.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі № 814/688/16, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області № 44 о/с від 17.03.2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції та поновлено його на посаді слідчого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №234 о/с від 26.08.2016 року скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області №44 о/с від 21.03.2016 в частині звільнення позивача відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію» та поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням тимчасових штатів.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 31.10.2016 року № 298 о/с «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого Корабельного відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII

16.1. Стаття 68. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

16.2. Пункт 4 частини першої статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

16.3. Пункт 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

17. Кодекс законів про працю України

17.1. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

17.2. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

17.3. Частина 1 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Законом № 580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У зв'язку з відсутністю у спеціальному законі положень, які б регулювали порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в цьому випадку слід застосувати загальні положення Кодексу законів про працю України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ГУНП в Миколаївській області не відбулось реорганізації, пов'язаної зі скорочення штатів, оскільки замість 3263 посад тимчасового штату введено не меншу кількість посад постійного штату. Таким чином, відбулась заміна тимчасового штатного розпису на постійний штатний розпис.

Відповідач не заперечує, що позивачеві не пропонувалися при попередженні про наступне звільнення та до фактичного звільнення інші посади в органах поліції та останній від запропонованих посад не відмовлявся, натомість обґрунтовує звільнення позивача наявністю негативного висновку атестаційної комісії, який, на його думку, заважає подальшому проходженню позивачем служби в поліції.

Суд наголошує, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року по справі № 814/688/16 вже надано оцінку зазначеному висновку атестаційної комісії. Судом задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано наказ про звільнення його з поліції саме з мотивів того, що атестація позивача проведена всупереч вимогам Закону, висновки про його службову невідповідність є необґрунтованими та протиправними.

Та обставина, що відповідач обґрунтовує звільнення позивача відсутністю судового рішення про скасування висновків атестаційної комісії, які, на його думку, заважають позивачу подальшому проходженню службу в поліції, як раз свідчить на користь того, що реальними підставами звільнення у цьому випадку є не реорганізація чи скорочення штатів, а намагання відповідача повторно звільнити поліцейського за результатами атестації, ігноруючи при цьому висновки суду про протиправність такого звільнення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області висновків атестаційної комісії від 27.02.2016 про його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі № 814/688/16, яка набрала законної сили.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу від 31.10.2016 № 298 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

19. Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Вперше Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 01 листопада 2016 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.

Верховний Суд ураховує приписи статті 57 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а ті, що не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, а саме 31 жовтня 2016 року норми спеціального нормативно-правового акта набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 260.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин наведені норми, оскільки брав до уваги кількість робочих днів для обрахунку грошового забезпечення.

Натомість, суд першої інстанції при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу вірно застосував норми Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин.

20. За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

21. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково змінене судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року - скасувати.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року у справі № 814/2594/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич