Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 520/11895/21

адміністративне провадження № К/990/6953/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, постановлену у складі судді Зінченко А.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чалого І.С. (доповідач), Бершова Г.Є., Ральченка І.М.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягала у незабезпеченні належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року, яким позивач повідомила про свій намір продовжити службу в органах Національної поліції України;

1.2. визнати незаконними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо не включення до наказу від 07.11.2015 № 42о/с відомостей про ОСОБА_1 , яка виявила бажання проходити службу в Національній поліції України.

1.3. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області внести зміни до наказу від 07.1 1.2015 № 42о/с шляхом його доповнення відомостями про прийняття на службу до Національної поліції в Харківській області майора міліції ОСОБА_1 на рівнозначну посаду в Національній поліції України.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та запропоновано надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з врахуванням зазначеного в даній ухвалі суду.

2.1. Судове рішення мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незабезпеченням належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року, яким позивач повідомила про свій намір продовжити службу в органах Національної поліції України та не включенням до наказу від 07.11.2015 № 42о/с відомостей про ОСОБА_1 , яка виявила бажання проходити службу в Національній поліції України. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби. Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 01 липня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.

3. На усунення недоліків та на вимогу ухвали суду першої інстанції від 06 липня 2021 року позивачем було надано заяву в якій заявниця вказує на те, що листом від 11.12.2020 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області вона звернулась з проханням вирішити питання прийому її до Національної поліції з урахуванням судових рішень по справам №820/2640/18, 520/464/20 та відповідності умов і значених п. 9 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Національну поліцію". Вважає, що відповідач приймаючи рішення, яке оформлено у відповіді начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.01.2021 за № 10/119/01/12-2020 повинен був прийняти її на службу до Національної поліції, але відмовив їй в цілому. Також у відповіді було вказано номер наказу ГУНП в Харківській області - від 07.11.2015 № 42о/с, яким до поліції були прийнятті працівники Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Позивач зазначає, що наказ не був їй відомий та з ним не ознайомилась. Позовні вимоги, які подані до суду також були сформовані з урахуванням судових рішень по справам №820/2640/18, 520/464/20 та відповіді на її звернення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.01.2021 року за № 10/119/01/12-2020. Вказує, що з відповіддю на її звернення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.01.2021 року за № 10/119/01/12-2020 вона була ознайомлена тільки під час судового засідання 02.06.2021 по справі №520/4514/21. Зазначає, що згідно норм чинного законодавства не встановлений строк розгляду рапорту співробітника ОВС. Вважає, що саме з цього часу, з дня ознайомлення з відповіддю начальника ГУНП в Харківській області - 02.06.2021 й виникли спірні правовідносини, що вказує на ту обставину, що позов було подано у межах строку звернення у відповідності до вимог КАС України.

4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем недоліки не усунено, так як причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду від 26 липня 2021 року, суд вважає не поважними. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивачем у вказаній заяві не було заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду із позовом, а зазначено, що позов подано у межах строку звернення.

5.1. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незабезпеченням належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року. Крім того, позивач і раніше зверталась із схожими вимогами до суду та судовими рішеннями не однократно вирішувались питання щодо незаконного звільнення позивача з органів Національної поліції та було надано оцінку рапорту позивача від 03 листопада 2015 року, так крім іншого 26.11.2018 року у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/2640/18, вказано, що було доведено факт того, що позивач мала намір продовжувати службу в органах Національної поліції, про що склала відповідний рапорт. Позивач помилково вважає, що саме з дня ознайомлення з відповіддю начальника ГУНП в Харківській області - 02.06.2021 виникли спірні правовідносини. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач мала можливість на звернення до суду в межах місячного строку, однак такою можливістю вчасно не скористалась. Разом з тим, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом лише 01 липня 2021 року, з пропуском місячного строку.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення.

7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що 03.11.2015 перебуваючи на посаді інспектора СКЗ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області та, при цьому, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, вона звернулась з рапортом про намір проходити службу в поліції згідно Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Національну поліцію". Разом з тим, 04.12.2015 нею було отримано поштою повідомлення Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Харківській області від 06.11.2015 за № 7/15242, згідно якого її повідомлялось, що наказом ГУ МВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 683 о/с вона звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 06.11.2015.

7.1. Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржила його до суду та 26 квітня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/11945/15 її позов було задоволено, скасовано зазначений наказ та поновлено на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з 06.11.2015.

7.2. Крім того, позивач зазначає, що в подальшому, 26 листопада 2018 року нею було отримано витяг із наказу Головного управління МВС України в Харківській області за №75 о/с від 17.10.2018, відповідно до якого її звільнено з ОВС, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України з 17.10.2018 року.

7.2.1. Не погодившись з вказаним наказом про звільнення, позивач звернулась з позовом до суду про його скасування та поновлення її на роботі. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі №520/11720/18, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 18.10.2018.

7.3. 15 грудня 2019 року позивачем було отримано лист Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області за №8754/119/05/12-2019 від 11.12.2019, в якому, серед іншого, повідомлялось про звільнення її з органів внутрішніх справ.

7.3.1. ОСОБА_1 вказане звільнення було оскаржено до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №520/464/20, яку було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020, визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою ОСОБА_1 було звільнено згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України, з 11.12.2019.

7.4. 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 було отримано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 99 о/с від 11.01.2021, за змістом якого її звільнено з ОВС згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України, з 11.01.2021.

7.4.1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року у справі №520/4514/21 було визнано незаконним та скасовано вказаний наказ та поновлено позивача на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області або на іншій рівнозначній посаді з 11.01.2021.

7.5. Скаржник зазначає, що 26 листопада 2018 року у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/2640/18, вказано про те, що колегія судів вважає доведеним факт того, що позивач мала намір продовжувати службу в органах Національної поліції, про що склала відповідний рапорт та надала його безпосередньому керівнику, чим виконала вимоги Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

7.6. 11.12.2020 позивач звернулася на ім`я начальника ГУНП в Харківській області з проханням вирішити питання прийому її до Національної поліції з урахуванням судових рішень по справам №820/2640/18, 520/464/20 та відповідності умов значених п. 9 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Національну поліцію". Згідно відповіді на вищевказане звернення (лист ГУНП Харківській області від 04.01.2021 за №10/119/01/12-2020), з якою вона була ознайомлена під час судового засідання 02.06.2021 по справі №520/4514/21, їй стало відомо, що здійснити переведення її на службу в поліції на підставі пункту 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» або внести зміни до наказу ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 неможливо, у зв`язку з тим, що передбачений вище Законом України тримісячний термін минув.

7.7. Скаржник, звертаючись до суду з вказаним позовом, звертає увагу, що позовні вимоги, які подані до суду були сформовані з урахуванням судових рішень по справам №820/2640/18, 520/464/20 та відповіді Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.01.2021 року № 10/119/01/12-2020 на її звернення, з якою вона була ознайомлена тільки під час судового засідання 02.06.2021 по справі №520/4514/21.

7.8. Зауважує, що згідно норм чинного законодавства не встановлений строк розгляду рапорту співробітника ОВС та вважає, що саме з дня ознайомлення з відповіддю начальника ГУНП в Харківській області про відмову в прийнятті на службу до Національної поліції України згідно Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Національну поліцію" - 02.06.2021 й виникли спірні правовідносини між нею та відповідачем і було подано позов у межах строку звернення у відповідності до вимог КАС України.

8. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

10. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

10.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

11. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

12. За пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

V. Оцінка Верховного Суду

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незабезпеченням належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року, яким позивач повідомила про свій намір продовжити службу в органах Національної поліції України та не включенням до наказу від 07.11.2015 № 42о/с відомостей про ОСОБА_1 , яка виявила бажання проходити службу в Національній поліції України.

15. Таким чином, предметом спору у цій справі є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду.

16. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

17. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

18. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

19. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

22. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

23. Верховний Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

24. Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.

25. У постанові від 24 вересня 2019 року по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

26. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

27. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

28. Як зазначено позивачем, про порушення своїх прав позивач дізналася з дня ознайомлення з відповіддю начальника ГУНП в Харківській області про відмову в прийнятті на службу до Національної поліції України згідно Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про Національну поліцію", а саме 02.06.2021.

29. Проте, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач мала можливість на звернення до суду в межах місячного строку, однак такою можливістю вчасно не скористалась, а звернулася до суду з позовом лише 01.07.2021, з пропуском місячного строку.

30. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було з`ясовано моменту, коли позивач фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність порушення свого права.

31. Суди лише зазначили про можливість позивача на звернення до суду в межах місячного строку, але не встановили при цьому дати, з якої, на їх думку, почався перебіг цього місячного строку на звернення до адміністративного суду.

32. Також судами не було надано оцінки обставинам, якими позивач пояснює неможливість звернення до суду з цим позовом раніше, а саме обставинам неодноразового її звільнення з органів внутрішніх справ та оскарження нею цих звільнень в судах та, в зв`язку з цим, неможливістю звернення до начальника ГУНП в Харківській області з розглядом заяви про прийняття на службу до поліції згідно з п.9 розділу ІХ Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

33. Судами не враховано доводи позивача з приводу того, що відразу після остаточного поновлення її в ОВС на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на виконання постанови суду по справі №520/464/20, вона вперше мала можливість 11.12.2020 звернутися з відповідним зверненням до начальника ГУНП в Харківській області. З відповіддю на вказане звернення позивач була ознайомлена під час судового засідання 02.06.2021 по справі №520/4514/21 та лише після цього мала реальні підстави для звернення до суду вже з цим позовом.

34. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.

35. Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку наведеним вище доводам скаржника, оскільки судами попередніх інстанцій з цього питання не встановлювалися обставини справи та не досліджувалися наявні у справі докази.

37. Частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

VІ. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова