Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа №813/6063/15

адміністративне провадження №К/9901/10898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (суддя: Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/6063/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, ,

УСТАНОВИВ:

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Залізничного РВ Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області), в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області № 497 о/с від 15.07.2015 року "Про звільнення" в частині звільнення його з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 15.06.2015 року на підставі п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області № 654о/с від 16.09.2015 "Про звільнення" в частині звільнення його з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 15.07.2015 року на підставі п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 15.07.2015 року;

- зобов'язати ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та час затримки видачі трудової книжки;

- визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України у Львівській області, що полягає у не ознайомленні та не видачі наказу про звільнення, а також трудової книжки, починаючи з 15.07.2015 року;

- зобов'язати відповідача внести відповідні записи до трудової книжки серії НОМЕР_1 про поновлення його на посаді з 15.07.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області щодо неознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення № 497 о/с від 15.07.2015 року та невидачі його копії, а також невидачі трудової книжки з 15.07.2015 року; зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області змінити дату звільнення позивача на дату видачі йому трудової книжки; стягнуто з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки з 16.07.2015 року по 05.11.2015 року у розмірі 8640, 23 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що починаючи з 2011 року ОСОБА_1 перебуває на службі в органи внутрішніх справ, з 28.07.2014 року обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Наказом ГУМВС у Львівській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС" від 03.07.2015 року №1922, за грубе порушення Закону України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту ОВС України, Наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 та наказу МВС України від 15.05.2007 року № 157, що виразилось у причетності до скоєння кримінального правопорушення, підриву авторитету правоохоронних органів, формуванні негативної думки громадськості про вседозволеність та безкарність працівників міліції, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на оперуповноваженого СКР Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом ГУМВС у Львівській області № 497 о/с від 15.07.2015 року "По особовому складу" на підставі наказу ГУМВС № 1922 від 03.07.2015 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) з 15.06.2015 року.

Наказом ГУМВС у Львівській області № 654 о/с від 16.09.2015 року "По особовому складу" частково змінено пункт наказу ГУМВС № 497 о/с від 15.07.2015 року, зокрема, дата звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ встановлена з 15.07.2015 року.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ГУ МВС у Львівській області протиправно не ознайомлено позивача з наказом про звільнення та в порушення норм статті 47 Кодексу законів про працю України не видано трудової книжки в день його звільнення, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті позовних вимог дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на те, що встановлений за результатами службового розслідування факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося у причетності до вчинення кримінального правопорушення обставини, є достатнім для накладення дисциплінарного стягнення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ порушення дисципліни особами середнього, старшого і вищого начальницького складу є підставою для звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік).

Згідно з розділами 3 та 7 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, повинен бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби. Працівнику органів внутрішніх справ забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

В силу статті 2 Дисциплінарного статуту органів дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників (стаття 7 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6)звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8)звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на час притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності) звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

За змістом наведеної норми Закону, звільнення у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення відбувається на підставі підпункт «й» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Проте, у справі, що розглядається, позивача було звільнено за причетність до вчинення кримінального правопорушення на підставі п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у зв'язку з порушенням дисципліни.

При цьому, судами не перевірено наявність інших підстав, які б могли бути розцінені як порушення позивачем службової дисципліни, окрім пред'явленого за статтею 368 Кримінального кодексу України обвинувачення (підозри) за фактом отримання незаконної грошової винагороди.

Вказані обставини є ключовими для вирішення даної справи, оскільки без встановлення у діях позивача складу саме дисциплінарного проступку, звільнення його з посади можливе лише на підставі рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, серед інших, заявлено позовні вимоги про визнати протиправним та скасувати наказів начальника ГУ МВС України у Львівській області № 497 о/с від 15.07.2015 року та № 654о/с від 16.09.2015 "Про звільнення" в частині звільнення його з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 15.07.2015 року на підставі п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Проте, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 11 листопада 2015 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною третьою статті 99 КАС України, з огляду на що заявив клопотання про поновлення такого строку.

Під час розгляду адміністративних справ, суди мають керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права.

Положеннями частин 1 та 3 статті 99 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно ч.1 ст. 103 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що національній суди у кожному окремому випадку повинні обґрунтовувати рішення про поновлення процесуального строку, встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

В такому разі судам при прийнятті рішення необхідно було вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, однак клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом (а.с. 5) судами не вирішувалось.

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на те, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду, а також наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, передбаченого Дисциплінарним статутом ОВС України, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець