Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2018 року

Київ

справа №127/18159/17

адміністративне провадження №К/9901/3134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Граб Л.С., Білої Л.М., Гонтарука В.М. від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік та не врахування підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення; зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Вінниці здійснити перерахунок та виплату, призначеної з 21 липня 2017 року, пенсії з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Позовна заява мотивована тим, що за призначенням пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше, відтак, дії відповідача стосовно застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік є протиправними.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому. Задоволення таких вимог може спричинити втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо вчинення дій з перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що позивач вперше реалізує своє право на отримання пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з більш пізнього віку, тому він набув права на підвищення розміру пенсії відповідно до статті 29 даного Закону.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/18159/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2017 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 14 травня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 22 грудня 1998 року позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб".

21 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати за останні три календарні роки (2014-2016 роки) відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом № 172/Х-1 від 27 липня 2017 року відповідачем повідомлено ОСОБА_2 про те, що пенсію за віком йому буде призначено з 01 серпня 2017 року на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та для визначення розміру пенсії враховано два основні показники: зарплату і страховий стаж. Заробітна плата використана за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2017 року згідно даних персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт зарплати для обчислення пенсії позивача складає 3,10131. Заробітна плата для обчислення пенсії розрахована шляхом множення індивідуального коефіцієнту заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України на середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески - за 2007 рік (1197,91 грн).

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Відтак, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.

Тобто, в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 133/476/15-а від 29 листопада 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач вперше реалізує своє право на отримання пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з більш пізнього віку, відтак, він набув права на підвищення розміру пенсії відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 520/6664/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційним судом, на підставі неправильного застосування норм матеріального права, скасоване законне рішення суду першої інстанції

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, то в силу статті 352 КАС України касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Оскільки колегія суддів скасовує рішення апеляційного суду, не повертаючи справу на новий розгляд, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України касаційний суд має вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до квитанції № 3422827 від 07 грудня 2017 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768,00 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко