Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2018 року у справі №820/2633/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №820/2633/17

адміністративне провадження №К/9901/44676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/2633/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (у складі судді Бідонька А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Любчич Л.В., Спаскіна О.А., Сіренко О.І.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_3), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській обл.), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) надати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2200 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства; за приписами статті 267 КАС України забезпечити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом надання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) звіту про виконання у десятиденний термін з дня набрання законної сили постанови суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 20 березня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2200 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що, на думку відповідача підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2200 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 320,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Харківській обл.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року по справі № 820/2633/17- залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було прийнято рішення по суті звернення позивача, а надана відповідь ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. листом за № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 від 27 квітня 2017 року є необґрунтованою та протиправною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, винесеними з неправильним застосуванням судом норм матеріального Головне управління Держгеокадастру в Харківській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 01 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/2633/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 820/2633/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,2200 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

27 квітня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. листом № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 повідомлено позивача, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису заявника у паспорті, що може свідчити про відсутність вільного волевиявлення, а також використання документів заявника в незаконних оборудках з землею.

Позивач, вважаючи свої права та інтереси порушеними, звернувся до суду із зазначеним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 було встановлено, що підпис під клопотанням суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_3 в доданій до клопотання копії паспорту громадянина України, що може свідчити про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 щодо отримання земельної ділянки у власність, а також про використання паспорту ОСОБА_3 в незаконних правочинах щодо земельних ділянок. Письмовою мотивованою відповіддю відповідача від 27 квітня 2017 року № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 позивачу було роз'яснено, що відповідач утримується від прийняття будь-яких рішень. Вирішення питання позивача по суті можливе після підтвердження достовірності підпису. Крім того, відповідач зазначає, що задоволенням позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд безпосередньо втрутився в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Харківській обл.

Позивачем заперечень або відзиву на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом «в» частини другої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на зміст частини другої статті 19 Конституції України, ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. зобов'язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України колегія суддів Верховного суду зазначає, що в зазначеній статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що лист ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. за № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 від 27 квітня 2017 року за своєю правовою природою не є рішенням суб'єкта владних повноважень і не містить, у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України, підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У цьому листі відповідач зазначив, що утримується від прийняття будь-яких рішень, посилаючись на те, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті.

Враховуючи вищезазначені норми права, а також те, що відповідачем не було прийнято рішення по суті звернення позивача, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надана відповідь ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. листом за № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 від 27 квітня 2017 року є необґрунтованою та протиправною.

Доводи касаційної скарги про те, що лист ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. за № Д-8623/0/6-9146/0/21-17 від 27 квітня 2017 року не є відмовою за своєю суттю, а є роз'ясненням позивачу про те, що вирішення питання позивача по суті можливо після підтвердження достовірності підпису, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України не передбачено надання таких роз'яснень відповідачем, натомість останній зобов'язаний протягом місяця надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Крім того, факт звернення позивача із позовом у цій справі беззаперечно свідчить про його дійсне волевиявлення, що оформлене у зверненні на адресу відповідача, достовірність якого останній ставить під сумнів.

Посилання відповідача на відсутність права у суду виходити за межі позовних вимог та зобов'язувати відповідача повторно розглянути заяву позивача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки звернення позивача відповідач не розглянув та відповідного рішення не прийняв, то суди попередніх інстанцій правомірно зобов'язали останнього розглянути повторно дане звернення.

Доводи відповідача про втручання судами у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Харківській обл., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки резолютивна частина оскаржуваної постанови суду від 07 серпня 2017 року не містить вимоги до відповідача щодо позитивного вирішення питання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко