Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2018 року у справі №820/2556/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №820/2556/17

адміністративне провадження №К/9901/38958/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/2556/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області

про визнання дій незаконними,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (у складі судді Волошина Д.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (у складі колегії суддів Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В., Жилигія С.П.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_3) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру або відповідач), в якому просить суд:

- визнати відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 червня 2017 року № Н-11890/0/6- 12251/0/21-17, невмотивованою;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га прямокутної форми, що розташована на Північ від с. Водяне Зміївського району Харківської області (КОАТУУ: НОМЕР_1, Зона: 03, Квартал: 000) з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення садівництва".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 травня 2017 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га, що розташована на північ від с. Водяне Зміївського району Харківської області, для ведення садівництва. Проте, 06 червня 2017 року відповідачем відмовлено у наданні дозволу, у зв'язку із відсутністю інформації про використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва. Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року по справі № 820/2556/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій незаконними - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 червня 2017 року № Н-11890/0/6- 12251/0/21-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03 травня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га прямокутної форми, що розташована на Північ від с. Водяне Зміївського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення садівництва".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 червня 2017 року № Н-11890/0/6-12251/0/21-17, а тому зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03 травня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року по справі № 820/2556/17 змінено шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду першої інстанції на підпункт 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 03 лютого 2015 р. № 14. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року по справі № 820/2556/17 залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що беручи до уваги встановлену судами першої та апеляційної інстанції протиправність відмови відповідача у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 03 травня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, винесеними з неправильним застосуванням судом норм матеріального Головне управління Держгеокадастру в Харківській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 09 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/2556/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 820/2556/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 травня 2017 року ОСОБА_3 на підставі статті 116 та статті 118 Земельного кодексу Украйни звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із клопотанням про надання у власність у межах безоплатної приватизації та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, прямокутної форми, що розташована на північ від с. Водяне Зміївського району Харківської області для ведення садівництва. До клопотання додано графічні матеріали.

06 червня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило позивачу лист № Н-11890/0/6-12251/0/21-17, відповідно до якого ОСОБА_3 відмовлено у розгляді заяви з посиланням на відсутність у його заяві від 03 травня 2017 року інформації про використання ним права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та зобов'язання Головного управління Держгеокодастру у Харківській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що клопотання ОСОБА_3 розглянуто ГУ Держгеокадастру у межах наданої йому компетенції, у спосіб та строк, встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, а тому підстав для визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у суду не було. Кріт того зазначає, що у клопотанні ОСОБА_3 просив ГУ Держгеокадастру не лише надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а й передати у власність земельну ділянку, що є діями, які віддалені у часовому проміжку, а тому клопотання позивача від 03 травня 2017 року про передачу у власність земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою одночасно є таким, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України. Також, в касаційній скарзі зазначається, що ГУ Держгеокадастру за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 останньому надано мотивовану письмову відповідь від 06 червня 2017 року № Н-11890/0/6-12251/0/21-17 із посиланням на норми чинного законодавства.

Позивачем заперечень або відзиву на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом «в» частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України колегія суддів Верховного суду зазначає, що в зазначеній статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що лист відповідача від 06 червня 2017 року № Н-11890/0/6-12251/0/21-17 про розгляд клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у надані дозволу, не містить посилання на жодну з визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач послався на частину четверту статті 116 ЗК України та зазначив, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання. Водночас, у заяві ОСОБА_3 відсутня інформація про використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва, у зв'язку з чим, за висновком відповідача, ГУ Держгеокадастру не має можливості прийняти відповідне рішення за відсутності даної інформації.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вказані обставини у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено вимоги до клопотання про надання такого дозволу, та визначено, що це клопотання має містити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вимог щодо зазначення інформації про використання заявником права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за певним цільовим призначенням наведена норма не містить.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в обґрунтування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відсутність у клопотанні інформації про використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва є такою, що суперечить приписам статті 118 ЗК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у клопотанні ОСОБА_3 від 03 травня 2017 року зазначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, її орієнтовна площа - 0,12 га, та місце розташування; до клопотання додано графічні матеріали, що відображають бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 9, 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру у Харківській області від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Таким чином, відповідач у справі має доступ до Державного земельного кадастру, та має змогу самостійно встановити факт повторного використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення садівництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції правильно вказує на відсутність у ГУ Держгеокадастру у Харківській області юридичних та фактичних підстав для відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, Суд вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог статті 2 КАС України, а тому судами попередніх інстанцій правильно встановлені підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи відповідача в касаційній скарзі на те, що позивач у своєму клопотанні від 03 травня 2017 року просив не лише надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а й передати у власність земельну ділянку, у зв'язку з чим, на думку відповідача, клопотання ОСОБА_3 не відповідає вимогам статті 188 ЗК України, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, виходячи зі змісту листа ГУ Держгеокадастру № Н-11890/0/6-12251/0/21-17 від 06 червня 2017 року, вказані доводи не були підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, клопотання позивача, як зазначалось вище, містило всі відомості, обов'язковість яких передбачено частиною шостою статті 118 ЗК України для вирішення питання про надання вказаного дозволу, а тому відповідач не був позбавлений можливості вирішити це питання у встановлений законом спосіб, одночасно роз'яснивши позивачеві наступні етапи процедури безоплатної передачі у власність земельної ділянки.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко