Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №815/5622/15

адміністративне провадження №К/9901/40152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у письмового провадження касаційну скаргу Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя - Коваль М.П.) у справі №815/5622/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Онисс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» (далі - платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача у справі №0000882200 від 26 серпня 2015 року.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04 грудня 2015 року адміністративний позов задовольни, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача у справі №0000882200 від 26 серпня 2015 року.

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржнику у справі запропоновано до 11 лютого 2016 року включно подати до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року повернуто апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У березні 2017 року податковий орган повторно звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі №815/5622/15.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року зазначену апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано 30 - денний строк для усунення недоліків, а саме надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, документа про сплату судового збору та документа, що підтверджує повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

На адресу суду надіслано заяву, в якій податковий орган просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив про обмежене фінансування податкового органу, що призвело до неможливості вчасно сплатити судовий збір.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною другою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на те, що первинну апеляційну скаргу податковим органом подано в межах строку на касаційне оскарження. Однак суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з причин не усунення її недоліків у встановлений строк, а саме неподання платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Окрім того, Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Також, Суд вважає за необхідне зазначати, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі №815/5622/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер