Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №826/12993/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №826/12993/17

адміністративне провадження №К/9901/29327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/12993/17

за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Вищого адміністративного суду України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Бояринцевої М.А.,

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Сорочка Є.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України (далі ВАСУ, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, третя особа), в якому просив суд:

1.1 визнати протиправними дії ВАСУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ;

1.2 зобов`язати ВАСУ нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ з розрахунку базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, починаючи з 28 липня 2017 року, за мінусом виплачених з цієї дати грошових коштів.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Конвенцію про дискримінацію в галузі праці та занять, прийнятої Міжнародною організацією праці 25 червня 1958 року за № 111, Загальну декларацію прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про Державний бюджет України на 2017 рік», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, та зазначає, що він має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", проте Вищий адміністративний суд України відмовив йому у здійсненні перерахунку суддівської винагороди.

3. Представник відповідача заперечував по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, та вказав, що для отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя повинен відповідати двом критеріям: пройти кваліфікаційне оцінювання та займати штатну суддівську посаду і здійснювати правосуддя у відповідному суді та зазначив, що ОСОБА_1 набуде право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом "Про судоустрій і статус суддів" лише після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя.

4. Представник третьої особи заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України "Про судоустрій і статус суддів", «;Про Державний бюджет України на 2017 рік», Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, та зазначив, що розрахунковою величиною, згідно з якою повинна встановлюватися суддівська винагорода суддям, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 обіймає посаду судді Вищого адміністративного суду України.

6. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року № 247/вс-17 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

7. 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою, у якій просив нараховувати та виплачувати йому заробітну плату судді згідно пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

8. Листом від 14 серпня 2017 року № 1060/9-14/17 Вищий адміністративний суд України повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди з тих підстав, що суддя, підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, оскільки він набуде право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

9. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

9.1. Визнано протиправними дії ВАСУ щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

9.2. Зобов`язано ВАСУ нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з розрахунку базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 липня 2017 року.

10. Задовольняючи частково адміністративний позов суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII.

ІV. Касаційне оскарження

11. Не погодившись з постановами судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 26 лютого 2018 року.

12. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так відповідач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза уваго правову позицію відповідача, що суддя, підтвердивши здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді Верховного Суду, матиме право на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом №1402-VIII лише після того, як займе штатну суддівську посаду і здійснюватиме правосуддя у відповідному суді. На переконання відповідача, успішне проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не є підставою для висновку про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у Вищому адміністративному суді України та, як наслідок, підставою для отримання позивачем суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом №1402-VIII.

12.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

13. 02 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 826/12993/17 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

14. 22 березня 2018 року справа № 826/12993/17 надійшла до Верховного Суду.

15. Також до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач спростовує її доводи та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанції без змін.

16. До Верховного Суду 30 березня 2018 року надійшов відзив ДСА України в якому представник ДСА України підтримує доводи касаційної скарги відповідача та просить її задовольнити.

17. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 720/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно зі статтею 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

21. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

22.1. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

23. Частиною другою статті 31 Закону № 1402-VIII визначено, що Вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності; Вищий антикорупційний суд.

24. Згідно з частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

25. Статтею 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

25.1. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

26. Відповідно до пункту 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

27. Пунктом 22 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

27.1. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

28. Згідно з пунктом 23 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" .

29. Пунктом 24 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

VІ Позиція Верховного Суду

30. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

31. Позивачем заявлено вимоги про нарахування і виплату йому суддівської винагороди, яка передбачена для вищого спеціалізованого суду.

32. Законодавець визначив можливість обрахування окладу суддівської винагороди винятково для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.

33. Верховний Суд зауважує, що Вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість, позивач продовжував обіймати посаду судді Вищого адміністративного суду України та до жодного іншого суду переведений не був.

34. Право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм Закону №1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад, й фактично здійснюють правосуддя у відповідному суді.

35. Верховний Суд вважає неможливим отримання позивачем суддівської винагороди відповідно до позовних вимог, оскільки фактично ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у відповідному суді (Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду), а лише підтвердив таку можливість. Отже на позивача не можуть поширюватись гарантії незалежності судді у вигляді суддівської винагороди , за нормами Закону №1402- VIII, який не передбачає у судовій системі України - Вищого адміністративного суду України.

36. Таким чином, доводи позивача, щодо нарахування і виплати йому суддівської винагороди згідно з нормами Закону №1402-VIII, є необґрунтованими.

37. Виходячи із аналізу положень Закону №1402-VIII України, право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 цього закону, виникає у судді за наявної сукупності таких умов:

37.1. Проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

37.2. Зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

37.3. Зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

37.4. Фактичне виконання своїх обов`язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

37.5. Законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

38. Отже, лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на отримання суддівської винагороди, передбаченої Законом №1402-VIII.

39. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 826/13355/17 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.

40. Наявність у позивача лише деяких із зазначених умов не надає йому права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених в Законі №1402-VIII.

41. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме приписів статті Закону №1402-VIII.

42. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час звернення із касаційною скаргою, далі - КАС України) рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Згідно частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

44. З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку, про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та прийнятті нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року в справі № 826/12993/17 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко