Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №820/2310/17

адміністративне провадження №К/9901/37362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №820/2310/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Шляхової О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22 серпня 2016 року № М-14610/0/6-14232/0/21-16 та листі від 28 квітня 2017 року № М- 8734/0/6-9514/0/21-17;

1.2. зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25 липня 2016 року та заяви від 30 березня 2017 року.

1.3. стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір, сплачений позивачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, викладеного в заяві від 25 липня 2016 року щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, та за результатом його розгляду прийняти рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під`їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень 00 копійок).

3. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства за наслідками розгляду клопотання позивача від 25 липня 2016 року не прийнято рішення, а направлено лише листа з відповідним роз`ясненням, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.

В той же час, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суди зазначили, що лист Головного управління "Про розгляд заяви" від 28 квітня 2017 року за №М-8734/0/6-9514/0/21-17 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні кодексу адміністративного судочинства України, а роз`ясненням порядку звернення громадян, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Відповідно, такий лист не може вважатись рішенням-відмовою позивачу у наданні відповідного дозволу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

5. Касаційна скарга мотивована тим, що за встановлених обставин неправомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою належним та ефективним способом захисту відновлення порушених прав є зобов`язання відповідача надати такий дозвіл, а не повторно розглянути заяву позивача, як це зазначили суди попередніх інстанцій.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 25 липня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,7 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області (а.с. 11). До заявленого клопотання позивачем надавались копії паспорту та ідентифікаційного коду, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) та графічні матеріали, на яких зазначалось бажане місце обслуговування земельної ділянки. (а.с.12-14)

10. Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 серпня 2016 року №М-14610/0/6-14232/0/21-16 «Про розгляд заяви» було повідомлено, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, а отже вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті може бути розглянуто лише після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками (а.с. 15-16).

11. 30 березня 2017 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 року по суті та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 17-18).

12. Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28 квітня 2017 року №М-8734/0/6-9514/0/21-17 «Про розгляд заяви» було повідомлено позивачу про недотримання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України при поданні другої заяви, а подане ним клопотання від 25.07.2016 року розглянуто та заархівовано, справа знаходиться на зберіганні в органі місцевого самоврядування. (а.с.19)

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

16. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Аналізуючи доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

19. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

20. Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

21. Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

22. Положеннями ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

23. Відповідно до ч.1 ст.33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

24. Відповідно до ст.81 Земельного кодексу України Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

25. Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

26. Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності: для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

27. Положеннями п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

28. Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

29. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

30. Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, вказаною статтею визначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

31. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та інших нормативних актів.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, про дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої просить позивач, перебуває в його користуванні з 1992 року.

Згідно Архівного витягу від 17.03.2017 року за № 01-74, виданого архівним відділом Лозівської районної державної адміністрації рішенням виконавчого комітету Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області від 30 квітня 2002 року «Про надання згоди на передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства» ОСОБА_1 виділено 1,7 га для ведення особистого підсобного господарства.

З 1997 року позивач сплачує земельний податок, що підтверджується квитанціями про сплату земельного податку, а тому суди попередніх інстанцій правильно вказали про необґрунтованість доводів відповідача, що спірна земельна ділянка передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих (а.с. 128-135).

32. При цьому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що листи-відповіді відповідача від 22 серпня 2016 року № М-14610/0/6-14232/0/21-16 та від 28 квітня 2017 року № М- 8734/0/6-9514/0/21-17 не можуть вважатися рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні норм статі 118 Земельного кодексу України.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку належним способом поновлення порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із врахуванням висновків суду по цій справі та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду.

33. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

35. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для її задоволення.

36. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

37. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі №820/2310/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій