Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 200/2843/22

адміністративне провадження № К/990/5856/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/2843/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання дій протиправними, стягнення боргу з бюджетного відшкодування,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя Христофоров А. Б.) від 21 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Геращенка І. В., Міронової Г. М., Казначеєва Е. Г.) від 14 грудня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 16 лютого 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» (далі - ТОВ «Дирекція адміністративних будівель»), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС України у Донецькій області з відмови ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» у праві на отримання бюджетного відшкодування в сумі 2 527 215 грн, що утворилась станом на серпень 2015 року;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 527 215 грн, що утворилась станом на серпень 2015 року та пені у розмірі 138 422, 14 грн.

2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору на суму 22329 грн.

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року, з метою надання позивачу права на доступ до правосуддя, ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача та забезпечення всебічного та повного розгляду справи, а також введення в дію воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, позивачу продовжено встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме, для надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 22329 грн.

4. На виконання вимог ухвал Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року та від 17 червня 2022 року позивачем сплачено судовий збір.

5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позивачу продовжено встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме, для надання суду нового тексту позовної заяви із скорегованим змістом позовних вимог/учасників справи.

6. На виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позивач надав заяву про усунення недоліків, до якої було додано уточнену позовну заяву, в якій останній зазначив, зокрема, що строк звернення до суду з цим позовом не порушено, оскільки про своє порушене право позивач дізнався лише 20 серпня 2021 року після отримання листа податкового органу від 13 серпня 2021 року. Як на підставу пропуску вказав, що місцем знаходження документів щодо підприємницької діяльності позивача є окупована територія, на якій триває збройний конфлікт, а тому у позивача були перешкоди звернення до суду в більш стислі строки, які від нього не залежали; просив поновити строк звернення до суду з позовом.

7. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву повернуто заявнику згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Не погоджуючись з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. Ухвалою Верховного Суду зазначену справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

11. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а неведені у заяві про поновлення цього строку обставини є неповажними.

13. Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що остання податкова звітність з ПДВ подана позивачем до податкового органу за серпень 2015 року, в якій від`ємне значення ПДВ у сумі 2 527 215 грн було задекларовано до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Отже, саме з цього часу у позивача повинно виникнути право на бюджетне відшкодування суми ПДВ.

14. Крім того, позивач, не отримавши бюджетного відшкодування ПДВ, до 23 червня 2021 року (дата звернення із заявою щодо повернення від`ємного значення на додану вартість в сумі 2527215, 00 грн до податкового органу) протягом більш ніж шести років не вчинив жодної дії щодо відновлення свого права на отримання бюджетного відшкодування.

15. Суди попередніх інстанцій також не взяли до уваги посилання позивача на те, що документи підприємницької діяльності знаходяться на окупованій території і наявність збройного конфлікту перешкоджало своєчасному зверненню до суду, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки протягом більше шести років позивачем не вчинялися будь-які дії, спрямовані на перереєстрацію підприємства на підконтрольній території України та дії, спрямовані на відновлення первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, як то передбачено пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та, як наслідок, незаконність прийняття рішення про повернення позовної заяви.

17. Скаржник зазначає про те, що через відсутність висновку Верховного Суду суди попередніх інстанцій помилились у визначенні строків звернення до суду, ототожнивши декларування ПДВ (в рахунок майбутніх облікових періодів) з моментом повернення від`ємного значення ПДВ на рахунок і, відповідно, моментом виникнення права на стягнення суми від`ємного значення.

18. Суди попередніх інстанцій не врахували, що право на повернення належного позивачу від`ємного значення ПДВ (майна) не припиняється, таке невитребуване майно не звертається в дохід держави, а тому спірні правовідносини є триваючими і строки звернення до суду не збігли.

19. Крім того, скаржник зауважує, що про порушення свого права дізнався не в серпні 2015 року, як зазначили суди попередніх інстанцій, а 20 серпня 2021 року, коли він отримав лист податкового органу від 13 серпня 2021 року, в якому його повідомили, що право на отримання бюджетного відшкодування у нього відсутнє.

20. Скаржник зазначає, що під час подачі податкової декларації за серпень 2015 року він не реалізував своє право на повернення від`ємного значення ПДВ і не був зобов`язаний його реалізувати. Вперше він реалізував своє право на повернення від`ємного значення ПДВ, коли звернувся до відповідача із відповідною заявою від 23 червня 2021 року.

21. На думку скаржника, податкове законодавство, а саме пункт 184.9 статті 184 ПК України, не обмежує строки протягом яких може бути реалізоване право на отримання бюджетного відшкодування після анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість. Це пов`язано з тим, що після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість неможливо подати декларацію із заявою про повернення від`ємного значення податку на додану вартість.

22. Також скаржник зазначає про те, що не був своєчасно повідомлений про анулювання його реєстрації статусу платника податку на додану вартість, що не дозволило своєчасно (до скасування реєстрації статусу платника податку) подати заяву з майновими вимогами щодо від`ємного значення ПДВ.

22.1 При цьому, оскільки позивач має місцезнаходження на окупованій території Сходу України, то його не було повідомлено про початок процедури анулювання статусу платника податку і, відповідно, у позивача не було можливості подати відповідну звітність в останній звітний (податковий) період, який настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

23. Ураховуючи те, що законом не встановлені строки і порядок повернення від`ємного значення в ситуації, коли платник податків не зміг використати своє право на повернення від`ємного значення податку на додану вартість до скасування статусу платника податку, беручи до уваги те, що відсутній з цього приводу і правовий висновок Верховного Суду, на думку позивача, ця касаційна скаргу стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24 Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

27. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

28. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

29. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.

30. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

31. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

33. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

35. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

36. Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

38. Так, відповідно до частин першої - другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву

39. Згідно матеріалів справи, 23 червня 2021 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про повернення від`ємного значення ПДВ у сумі 2 527 215 грн.

40. Розглянувши зазначену заяву, Головне управління ДПС у Донецькій області листом від 13 серпня 2021 року повідомило позивача про те, що за даними інформаційних систем ДПС України декларація з ПДВ за травень 2016 року, що є останнім звітним періодом після анулювання реєстрації підприємства у якості платника ПДВ, ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» не подана.

40.1 Остання податкова звітність з податку на додану вартість була подана підприємством за серпень 2015 року, в якої від`ємне значення ПДВ у сумі 2 527 215 грн було задекларовано до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

40.2 Таким чином, право на отримання бюджетного відшкодування у ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» відсутнє. Правовою підставою для відмови у задоволенні заяви про бюджетне відшкодування став аналіз положень п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 200 та п. 184.7 ст. 184 ПК України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 21 від 28 січня 2016 року.

41. Не погодившись із зазначеним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

41.1 При цьому, Суд звертає увагу на правові підстави для відмови у задоволенні заяви про бюджетне відшкодування. Такими підставами не є пропуск строку звернення із заявою. Як вбачається із змісту відповіді - листа відповідача про відмову від 13 серпня 2021 року, такою підставою стало порушення порядку подання заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, яка подається разом із відповідною декларацією, з урахуванням обставин того, що у позивача була анульована реєстрації платника ПДВ.

42. Зі змісту заявлених позовних вимог убачається, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідача, які полягали у відмові в отриманні бюджетного відшкодування; стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 527 215 грн; стягнення пені у розмірі 138 422, 14 грн.

43. Суди попередніх інстанцій, установивши, що остання податкова звітність з ПДВ була подана позивачем за серпень 2015 року, дійшли висновку про те, що саме з цього часу у ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» виникло право на бюджетне відшкодування суми ПДВ.

44. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач, не отримавши бюджетного відшкодування суми ПДВ, до 23 червня 2021 року (дата звернення до податкового органу із заявою щодо повернення від`ємного значення на додану вартість в сумі 2 527 215 грн) протягом більш ніж шести років не вчинив жодної дії щодо відновлення свого права на отримання бюджетного відшкодування.

45. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому позовну заяву було повернуто на підставі частини другої статті 123 КАС України.

46. Зі змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що судами попередніх інстанцій фактично було надано оцінку питанню дотримання позивачем строку для заявлення вимог про стягнення бюджетного відшкодування. При цьому, судами не зазначено та не зроблений правовий аналіз строку, протягом якого, починаючи з останнього часу подання податкової звітності з ПДВ за серпень 2015 року з від`ємним значенням у сумі 2572215 грн, платник податків має право реалізувати своє право на звернення із заявою про бюджетне відшкодування сум ПДВ, які обліковуються за ним, чи коли таке право для такого платника втрачається, що обумовлює можливий початок відліку строку із зверненням до суду.

47. Колегія суддів Верховного Суду також зауважує про необхідність розмежування понять «строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про бюджетне відшкодування» та «строк звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з відшкодуванням ПДВ державою».

48. Питання реалізації свого права на бюджетне відшкодування шляхом звернення із відповідною заявою до податкового органу, його строки, підстави задоволення або відмови у задоволення на таке відшкодування та звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, пропуск строку на таке звернення, підстави його поновлення, відмова у поновленні та наслідки від такого пропуску мають різну правову природу виникнення та предмет правового регулювання.

49. Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що однією з позовних вимог у цій справі було визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування, що, по своїй суті, є оскарження в межах шестимісячного строку прийнятого податковим органом рішення про відмову у такому бюджетному відшкодуванні.

50. Про відсутність підстав для отримання бюджетного відшкодування позивача було повідомлено листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 13 серпня 2021 року.

51. При цьому, позивач зауважував, що про порушення свого права дізнався 20 серпня 2021 року, коли отримав зазначений лист податкового органу від 13 серпня 2021 року.

52. Однак судами попередніх інстанцій цим обставинам та доводам позивача не було надано жодної оцінки.

53. Також судами попередніх інстанцій не було надано оцінку доводам позивача про те, що податкове законодавство, а саме пункт 184.9 статті 184 ПК України, не обмежує строки протягом яких може бути реалізоване право на отримання бюджетного відшкодування після анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість.

54. Верховний Суд зауважує, що передбачена частиною другою статті 123 КАС України можливість повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску такого строку на предмет їх поважності.

55. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про пропуску строку звернення до суду з цим позовом є передчасними, оскільки не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання дотримання цього строку.

56. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

57. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

58. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви прийняті з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим ці рішення підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року скасувати, а справу № 200/2843/22 направити для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов