Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа №378/348/17

адміністративне провадження №К/9901/38931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 378/348/17

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - ГУ ПФУ) та військової частини (далі - ВЧ) А0105 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ ПФУ

на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Марущак Н.М. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Грибан І.О., Губської О.А., -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії ВЧ А0105 щодо незазначення у довідці від 06 жовтня 2016 року № 181 про одержання ОСОБА_2 додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії;

- зобов'язати ВЧ А0105 включити до довідки про одержані додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії підполковнику ОСОБА_2 щомісячну грошову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889);

- зобов'язати ГУ ПФУ вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 04 жовтня 2016 року виходячи із розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткового виду грошового забезпечення - щомісячної грошової винагороди, встановленої постановою № 889 з урахуванням виплат, що здійснювались ОСОБА_2 у цей період.

Позов ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що він отримував грошову винагороду, встановлену постановою № 889 у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення, проте, в порушення вимог законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, зазначена винагорода не була включена до довідки про види грошового забезпечення для призначення пенсії.

Ставищенський районний суд Київської області постановою від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку позивач отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

При цьому апеляційний суд зазначив про те, що з огляду на те, що право позивача безумовно порушене, тому спосіб захисту цього права визначено судом першої інстанції максимально ефективно, позаяк, лише зобов'язання включити спірні суми ВЧ А0105 в довідку до відновлення порушеного права не призведе.

14 липня 2017 року ГУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ставищенського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що ГУ ПФУ не наділено повноваженнями самостійно визначати складові грошового забезпечення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ з 2007 року та отримує пенсію за вислугу років за Законом України від 01 січня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

27 липня 2015 року на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІІ, призваний на військову службу до Збройних сил України під час часткової мобілізації.

З 15 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року проходив службу у військовій частині А0105 на посаді офіцера відділу комплектування солдатами та сержантами управління особового складу штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України.

З 13 липня по 04 вересня 2016 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

З 31 серпня 2016 року у зв'язку з реформуванням ВЧ призначений на посаду офіцера відділу комплектування солдатами та сержантами управління персоналу штабу командування Сухопутних військ Збройних сил України.

04 жовтня 2016 року був звільнений з військової служби в запас відповідно до підпункту «є» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України від 25березня 1992 року № 2232-XII «;Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 1 Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» наказом Командувача СВ ЗСУ (по особовому складу) від 29 вересня 2016 року № 453 та виключений зі списків особового складу військової частини 04 жовтня 2016 року.

04 жовтня 2016 року заповнений грошовий атестат позивача, до якого занесені відомості щодо окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що обчислені станом на 04 жовтня 2016 року, відомостей щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік.

Для обчислення позивачу пенсійного забезпечення військовою частиною А 0105 від 06 жовтня 2016 року надано довідку про додаткові види грошового забезпечення та премій, до яких не включена додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-XII).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року ( справа № 559/3342/14-а; 21-2942а15).

Як установили суди, на час звільнення ОСОБА_2 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав додаткову грошову винагороду, яка становила 60 % цього забезпечення.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач має право на врахування вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889 при обчисленні його пенсії, тому ухвалені судами попередніх інстанцій рішення є справедливими, ефективними та прийнятими з повним дотриманням принципу верховенства права, що домінує над формальними доводами суб'єкта владних повноважень.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 378/348/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду