Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа №741/1533/16

адміністративне провадження №К/9901/20429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М.) у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов?язання здійснити перерахунок пенсії,

встановив:

У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області від 23.11.2016р. №1059/п-с про відмову у перерахунку пенсії та зобов?язати управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату її пенсії з 01.10.2003р. на підставі довідки УПСЗ Носівської РДА від 18.11.2016р. №02-27/1793.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 державним службовцям підвищено заробітну плату, а тому на підставі ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення їй пенсії) має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 22.12.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, призначеної ОСОБА_1

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області здійснити із 01.12.2016р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», у звязку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, виходячи з розміру 90% заробітної плати провідного спеціаліста управління соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області, зазначеної в інформаційному листі управління соціального захисту населення Носівської РДА Чернігівської області №02-27/1793 від 18.11.2016р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 22.12.2016р. скасовано, та прийнято нову про відмову у позові.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що пенсія за віком як державному службовцю була призначена їй відповідно до ЗУ «Про державну службу» в редакції на час призначення пенсії, тобто до набрання чинності Законом України від 28.12.2014р. №76-VІІІ. З огляду на зазначене, право на перерахунок пенсії надане їй з моменту такого призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України. В свою чергу, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Заперечуючи проти касаційної скарги Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України (правонаступник управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області) просило у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилалось на те, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VІІІ (далі Закон №889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016р., не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів працюючих державних службовців. В свою чергу, Постановою КМУ №1013 виключено п. 4 постанови КМУ №865, яким раніше був встановлений порядок перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону України «Про державну службу», з огляду на що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі статті 37-1 Закону №3723-ХІІ та Постанови КМУ №865, у редакціях, чинних на час призначення їй пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10.10.2003р. позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% заробітної плати.

22.11.2016р. позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям.

Рішенням від 23.11.2016р. №1059/п-с відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача з посиланням на пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII, відповідно до якого з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до окремих законів України, в тому числі і відповідно до Закону України «Про державну службу».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а відтак дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії згідно статті 37-1 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, є протиправними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) .

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії до законодавства, яке регулює питання пенсійного забезпечення, внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Також суд наголосив на тому, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Також апеляційний суд дійшов висновку, що передбачені законами соціально-економічні гарантії не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. При цьому апеляційним судом здійснено посилання на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 та від 25.01.2012р. №3-рп/2012, відповідно до змісту яких такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватись відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії законодавством не було передбачено можливість такого перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітку працюючим державним службовцям, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання позивача на порушення норм Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними і підлягали виконанню відповідними суб'єктами.

В свою чергу, в рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу іі виходу на пенсію.

Верховний Суд України у постановах від 07.11.2017р. у справі № 21-953а17), а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі №359/5905/16-а вже висловлювали правову позицію стосовно відсутності правових підстав перерахунку з 01.12.2015 року пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук