Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №826/14895/17

адміністративне провадження №К/9901/65040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТМС-Монтаж»та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (колегія суддів у складі: В.П. Мельничук, Ю.А. Ісаєнко, І.О. Лічевецький)у справі №826/14895/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТМС-Монтаж»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМС-Монтаж» (далі - ТОВ «ТМС-Монтаж») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 жовтня 2017 року №2552615147 та від 18.10.2017 №2542615147.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 2552615147 від 12 жовтня 2017 року та №2542615147 від 18 жовтня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в позові повністю, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що договір підряду та акти виконаних робіт у березні 2016 року за спірними операціями підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен Ольвія» ОСОБА_5, стосовно якого в матеріалах справи є вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року у справі №755/8521/17. Відповідно дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та складу витрат, виписані названим платником податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення місцевого суду, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, та вказує, що в матеріалах даної адміністративної справи наявні всі первинні, вторинні документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Борисфен Ольвія».

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 18 вересня 2017 року №5945/26-15-14-09, від 19 вересня 2017 року №822/26-15-14-07-02, 3157/26-15-14-03-02, №2095/26-15-14-06-03 та наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 вересня 2017 року №9258 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТСМ-Монтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 07 червня 2017 року, за результатами якої складено акт №149/26-15-14-07-02-10/34414914 від 04 жовтня 2017 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість в загальній сумі 15630,00 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на 14067,00 грн. за 2016 рік.

Виявлені порушення відповідач пов'язує не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій проведених від імені директора ТОВ «Борисфен Ольвія», проведених 9 та 10 березня 2016 року. Підставою для вказаного висновку став вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року у справі №755/8521/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості укладену 29 травня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Краковецькою Д.В. та ОСОБА_5, якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 8500 грн. на користь держави. Окрім того, даним вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_5 з 3 березня 2016 року був зареєстрований в якості директора ТОВ «Борисфен Ольвія» не маючи на меті здійснювати господарську діяльність підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, погодився на пропозицію перереєстрації підприємства на його ім'я.

На підставі акта перевірки складено податкові повідомлення-рішення:

№ 2552615147 від 12 жовтня 2017 року, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14067,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3516 грн. 75 коп.;

№2542615147 від 18 жовтня 2017 року, яким у зв'язку з порушенням зазначених норм Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15630,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3907 грн. 50 коп.

Судами також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Борисфен Ольвія» було укладено договір підряду від 04 березня 2016 року № 160308 та на підтвердження реальності господарських операцій за вище даним договорам позивачем надано до суду: копії рахунків-фактур, копії актів здачі-прийняття робіт, копію податкової накладної, копії оборотно-сальдової відомості, копії договорів оренди приміщення.

При цьому, судом апеляційної інстанції відзначено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Борисфен Ольвія» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому повинні були нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір підряду та акти виконаних робіт у березні 2016 року між позивачем та ТОВ «Борисфен Ольвія» підписував саме ОСОБА_5, щодо якого наявне кримінальне провадження та вирок суду щодо фіктивності його дій в якості директора ТОВ «Борисфен Ольвія».

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів/робіт/послуг, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про встановлений вироком суду факт фіктивності ТОВ «Борисфен Ольвія», тому первинні документи, підписані від імені посадових осіб цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які є підставою для формування показників податкової звітності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат до оподаткування, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг з огляду на доводи податкового органу про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ «Борисфен Ольвія», правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірного договору. Встановивши, що у справі, яка розглядається стосовно директора ТОВ «Борисфен Ольвія» ОСОБА_5 є вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року у справі №755/8521/17, який набрав законної сили та яким ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМС-Монтаж» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду