Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №814/1423/15

адміністративне провадження №К/9901/45225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 814/1423/15

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва

до Приватного підприємства Будівельна компанія "Глиноземпромбуд"

про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Бітова А.І., суддів Милосердного М.М., Ступакової І.Г.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (правонаступником якого є Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області; далі також - Управління, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (далі також - ПП БК "Глиноземпромбуд", відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 1 808, 45 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач в порушення приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не відшкодував витрати на виплату та доставку пільгової пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що скасування постанови Центрального районного суду від 19 листопада 2013 року, якою було встановлено право гр. ОСОБА_2 на отримання пільгової пенсії, свідчить про відсутність у гр. ОСОБА_2 права на отримання пільгової пенсії і, як наслідок, обов'язку відповідача на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку такої пенсії, отже позовні вимоги УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 13 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/1423/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 814/1423/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПП БК "Глиноземпромбуд" зареєстровано як юридична особа та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійну фонді України.

ОСОБА_2 була призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до пунктів "б - з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року на підставі постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року у справі № 490/8718/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, якою УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва було зобов'язано призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах.

УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва було надіслано розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень 2015 року у розмірі 1 808,45 грн., в зазначений законодавством строк, але підприємством не відшкодовуються суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Проте, як було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року у справі 490/8718/13-а частково задоволено касаційну скаргу УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду вказаної справи, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року у справі № 490/8718/13-а частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, а саме: визнано неправомірним та скасовано рішення УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва про відмову ОСОБА_2 в призначення пенсії за віком на пільгових умовах № 28/2 від 25 жовтня 2013 року; зобов'язано УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 22 жовтня 2013 року, обчисливши її з зарахуванням до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 періоди роботи з; 01 листопада 1979 року по 01 березня 1982 року, з 01 березня 1982 року по 01 березня 1983 року, з 01 березня 1983 року по 01 грудня 1983 року, з 01 грудня 1983 року по 08 грудня 1985 року, з 18 липня 1988 року по 01 листопада 1989 року, з 01 листопада 1989 року по 02 січня 1992 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 у справі № 490/8718/13-а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Таким чином, працівник відповідача ОСОБА_2 не набув права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, що було встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі № 490/8718/13-а.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року станом на квітень 2015 року набрало законної сили та було чинним, отже пенсія за віком, призначена гр. ОСОБА_2 на пільгових засадах виплачувалася управлінням за квітень 2015 року на законних підставах, відповідні витрати на її виплату і доставку понесені на законній підставі та підлягають відшкодуванню відповідачем.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року для платників збору, визначених пунктами 1, 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно статей 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати вказаний збір у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до досягнення працівниками пенсійного віку.

На виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 6.1. зазначеної вище Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 6.3 Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Пунктами 6.4-6.8 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду щорічно в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення: нової пенсії. Додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, в тому числі, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачена Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2016 року у справі № 490/8718/13-а, що стала підставою для призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії, скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, аналогічні положення також містяться в частині четвертій статті 78 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що, оскільки судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, встановлено відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії, тому у підприємства відсутній обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку цієї пенсій.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко