Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №812/861/17

адміністративне провадження №К/9901/20193/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №812/861/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Свергун І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 17 372,61 грн.;

1.2. зобов'язати управління провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 17 372,61 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 позивач у період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», відповідач мав виплатити йому винагороду за безпосередню участь в АТО в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 30.06.2016. Однак, такі виплати здійснено не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 17 372,80 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що Національна поліція є правоохоронним органом, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» поширює свою дію на спірні правовідносини. Матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, а тому, відповідно до вищезазначеної постанови КМУ, набув права на виплату відповідної винагороди за участь в Антитерористичній операції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головне управління Національної поліції в Луганській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Порядок виплати винагороди за участь в АТО саме поліцейським, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 р. № 18 (зі змінами постанова Кабінету Міністрів України № 38 від 27.01.2016) «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських». Дана постанова набрала чинність 04.02.2016 року. Таким чином, порядок виплати винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015-04.02.2016 (дата опублікування постанови КМУ № 38 від 27.01.2016) для поліцейських був неврегульований. Відповідно, виплата поліцейським винагороди за участь в АТО має відбуватись лише з 04.02.2016 року.

9.2. Позивачем не надано належних доказів того, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, що дає йому право на отримання відповідної винагороди.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді старшого слідчого ОВС, що підтверджується довідкою ГУМВС України у Луганській області від 17.10.2016 № 1446/111/22-2016 та довідкою ГУНП в Луганській області від 17.10.2016 № 1444/111/22-2016 (арк. спр. 11,12).

11. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, 17.11.2015 № 321, 07.12.2015 № 341, 04.07.2016 № 186дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 (арк. спр. 8, 26-27, 28-30, 31-33, 34-36).

12. Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 03.07.2017 № 478/111/22-2017 (арк. спр. 25) та від 28.07.2016 № 1212/111/22-2016 (арк. спр. 10) позивачу нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) в сумі 5684,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 7105,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 7105,00 грн.

13. Судом установлено та не заперечується відповідачем, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивачу не нараховувалась.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

16. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

17. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

18. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

19. Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова КМУ від 31.01.2015 №24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

20. Колегія суддів зазначає, що поняття правоохоронних органів міститься у Закону України «Про основи національної безпеки», відповідно до якого правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

21. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, то, позивач відповідно до постанови КМУ від 31.01.2015 року №24 мав право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

У зв'язку із вищезазначеним, суд вважає необґрунтованими доводи касатора про відсутність правого регулювання виплати винагород за участь в АТО у спірний період.

22. Стосовно доводів касатора щодо відсутності доказів безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції колегія суддів зазначає наступне.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 12 грудня 2014 № 97 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 8 серпня 2014 року.

Наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) від 17 листопада 2015 року № 321 ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07 листопада 2015 року.

Відповідно до наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07 грудня 2015 року № 341 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 07 листопада 2015 року.

Згідно з наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) від 04 липня 2016 року № 186дск ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпечення її проведення з 30 червня 2016 року.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2016 року, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Крім того, такий факт підтверджується також довідкою № А-4573 від 07.07.2016 року про те, що в період з 08.08.2014 року по 07.11.2015 рік, з 07.11.2015 року по 30.06.2016 рік позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк.справи 8).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касатора про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі №812/927/16.

25. Колегія суддів наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Зважаючи на те, що сторонами у межах касаційного розгляду не ставиться питання щодо правильності обрахунку судами розміру винагороди позивачеві за безпосередню участь в АТО, рішення судів в цій частині не підлягають оцінці судом касаційної інстанції.

27. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

29. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх