Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №809/329/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 809/329/17

адміністративне провадження № К/9901/35607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2016 року №0005931300, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12240 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення контролюючого органу, прийняте за результатами проведення камеральної перевірки є протиправним з огляду на те, що з 1 вересня 2014 року вона не здійснює підприємницьку діяльність і показники, які підлягають декларуванню у неї відсутні, а тому вона не повинна подавати податкову декларацію. Крім того, штрафна санкція застосована з порушенням вимог частини 2 пункту 120.1 статті 120 ПК України, оскільки протягом року до неї не застосовувалася санкція щодо несвоєчасності подання звіту з ПДВ.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 29 березня 1996 року зареєстрована як ФОП, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним та є платником ПДВ з 27 квітня 2000 року.

13 жовтня 2016 року Надвірнянською ОДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації з ПДВ ФОП ОСОБА_1 за звітний податковий період з березня 2015 року по березень 2016 року з питань своєчасності подачі податкової декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт від 13 жовтня 2016 року №882/13-НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 термінів своєчасності подачі податкової декларації з ПДВ, як передбачено п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України.

На підставі акта перевірки Надвірнянською ОДПІ прийнято спірне рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем ПДВ в розмірі 12240 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові накладні, зареєстровані продавцем ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на виконання умов договору від 31 серпня 2012 року №756 про постачання електричної енергії, на покупця ФОП ОСОБА_1, якій не було анульовано реєстрацію платника ПДВ, містять суми ПДВ, що є підставою для включення сплачених сум до складу податкового кредиту, а тому вважав безпідставними твердження позивача про відсутність показників, які підлягали декларуванню у зв'язку з призупиненням з 1 вересня 2014 року здійснення підприємницької діяльності. Крім того, постачання послуг здійснювалось за місцем господарської діяльності позивача - на АЗС за умовами вказаного договору, який укладався з позивачем, як ФОП, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.

П. п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених П. п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, відповідно до вимог П. п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно із п.46.1. ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених п.46.1. ст.46 ПК України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.46.1. ст.46 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені п.46.1. ст.46 ПК України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений п.46.1. ст.46 ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог п.46.1. ст.46 ПК України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із п.п.49.18.1 та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених п.п.49.18.1 та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

п.200.1 ст.200 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений п.200.1 ст.200 ПК України термін.

Згідно із п.201.10 цієї статі, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

П.201.14 цієї ж статті передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому п.200.1 ст.200 ПК України.

Згідно із п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.4 ст.200 ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України передбачено, що у разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до Ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено Ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України, застосовується штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ч.2 вказаної норми визначено, що у випадку вчинення платником податків тих самих дій, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля пальним.

31 серпня 2012 року між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №756, за умовами якого постачальник продає, споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії, яка постачається на об'єкт - автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із довідкою Надвірнянської ОДПІ від 22 березня 2017 року №262/8/09-09-13-014/48, ФОП ОСОБА_1 є діючим платником ПДВ з 27 квітня 2000 року.

В суді першої інстанції представником відповідача надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, з якого судами всьановлено, що в даному реєстрі на покупця ФОП ОСОБА_1 постачальником ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (філія Надвірнянський РЕМ) зареєстровано податкові накладні за № 842/30 від 31.03.2016 (зареєстрована в реєстрі 07.04.2016), № 873/30 від 29.02.2016 (зареєстрована в реєстрі
09.03.2015), № 739/30 від 31.01.2016 (зареєстрована в реєстрі 13.02.2016), № 1013/30 від 31.12.2015 (зареєстрована в реєстрі 12.01.2015), № 784/30 від
30.11.2015 (зареєстрована в реєстрі 07.12.2015), № 892/30 від 31.10.2015 (зареєстрована в реєстрі 06.11.2015), № 695/30 від 30.09.2015 (зареєстрована в реєстрі 06.10.2015), № 741/30 від 31.08.2015 (зареєстрована в реєстрі
04.09.2015), № 544/30 від 30.07.2015 (зареєстрована в реєстрі 12.08.2015), № 820/30 від 30.06.2015 (зареєстрована в реєстрі 14.07.2015), № 652/30 від
30.05.2015 (зареєстрована в реєстрі 05.06.2015), № 751/30 від 30.04.2015 (зареєстрована в реєстрі 07.05.2015).

Вказані у витягу податкові накладні містять загальну суму коштів, що підлягає сплаті та суми ПДВ, що є підставою для включення цих сплачених сум до складу податкового кредиту.

Щодо доводів позивача про відсутність обов'язку подавати податкові декларації у зв'язку з призупиненням підприємницької діяльності та не проведенням господарської діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (філія Надвірнянський РЕМ), як постачальник послуг ФОП ОСОБА_1, платнику ПДВ, реєстрація якого не анульована у встановленому законом порядку, виписував податкові накладні, які впливали на формування податкової звітності, застосувавши при цьому, пункт 9 розділу III наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), яким передбачено, що декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Крім того, 10 березня 2016 року Надвірнянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271300, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн. Вказана сума зобов'язання, як встановлено судами, є узгодженою.

За вказаних обставин, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність спірного рішення з огляду на повторне вчинення позивачем дій, відповідальність за яке передбачена ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України.

Щодо доводів скаржника в частині не врахування судами попередніх інстанцій загальної податкової консультації, згідно якої у неї був відсутній обов'язок подавати податкові декларації з ПДВ за місяці з березня 2015 року по березень 2016 року за відсутності показників для декларування та у зв'язку з не здійсненням нею протягом даного періоду господарської діяльності, колегія суддів зазначає таке.

Листом ДФС України від 21 жовтня 2016 року №22818/6/99-95-42-01-15 щодо обов'язку подання платниками ПДВ до контролюючих органів податкових декларацій з ПДВ за звітні податкові періоди, протягом яких такими платниками податку господарська діяльність не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню, платників податків повідомлено про те, що якщо ними господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від'ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то декларація за такий звітний (податковий) період подається. Разом з тим, у разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від'ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п.49.2 ст.49 ПК України не подається.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не спростовано факту виникнення у неї, як платника ПДВ, сум від'ємного значення в кожному місяці, що, з урахуванням наведених положень ПК України та роз'яснень, які містяться у листі ДФС України, не звільняє її від обов'язку подавати податкову декларацію.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини 2 статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх