Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №1640/2968/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №1640/2968/18

адміністративне провадження №К/9901/24083/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Гімона М. М.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 (головуючий суддя - Алєксєєва Н. Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 (головуючий суддя - Кононенко З. О., судді - Мельникова Л. В., Калиновський В. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "НВФ "СТМ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від
10.08.2018 №001054140 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 484' ~money0~ (387' ~money1~ - за податковими зобов'язаннями, 96' ~money2~ - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), та №0010531401 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 435' ~money3~ (348' ~money4~ - за податковими зобов'язаннями, 87' ~money5~ - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовано доводами Товариства, що воно не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовано у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій між ним та Приватним підприємством (ПП) "Колос", та ТОВ "Укртрейдальянс" з постачання останніми на його адресу товарів (ПП "Колос" - матеріали (дроти сталеві, електроди, будівельні скоби, мастика бітумно-полімерна, пароніт, щити опалубки та інше), ТОВ ТОВ "Укртрейдальянс" - блискавкоприймачі металеві висотою 1 м в комплексі з фундаментом (5 шт. )), за результатами яких включено до складу витрат за 2016 рік 1' 936' ~money6~ та податкового кредиту за серпень-грудень 2016 року 387' ~money7~, підтверджена первинним документами, які складені у відповідності до вимог укладених з цими контрагентами договорів та норм чинного законодавства. Вказує, що при укладенні та виконанні договорів з названими контрагентами діяв добросовісно, не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення з їх та зі сторони їх постачальників у ланцюгу поставок, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими суб'єктами господарювання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018 №0010541401 та №0010531401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки господарські операції з ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейдальянс", за результатами яких позивач визначив показники податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік та задекларував податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-грудень 2016 року, були реальними, здійснені позивачем у межах основних видів його діяльності за КВЕД, призвели до фактичної зміни його майнового стану, підтверджені належними обліковими та іншими документами, складання яких передбачено правовими нормами для такого роду операцій, та правильно відображені у бухгалтерському обліку.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
19.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
14.05.2019, у якій, посилаючись на порушення застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що узагальненою податковою інформацією, зібраною стосовно діяльності ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейдальянс", спростовується можливість здійснення ними господарських операцій з постачання товарів, оскільки їх діяльність була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування складу витрат та податкового кредиту, що свідчить про фіктивність як поставок, так і документів, складених за результатами цих операцій.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань Товариству стали висновки, викладені у акті від 10.07.2018 №813/16-31-14-01-10/30481107 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "СТМ" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по
31.12.2017", згідно з якими встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
07.02.2013 №73, пункту 6 Положення (стандатру) бухгалтерського обліку (П (С)БО) 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, внаслідок того, що Товариство неправомірно занизило на 1' 936' ~money8~ оподатковуваний прибуток в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 року та занизило податок на прибуток на ~money9~

- пунктів 198.1,198.2,198.3 статті 198 ПК внаслідок завищення податкового кредиту 387' ~money10~ та заниження податку на додану вартість на загальну суму 387' ~money11~ (за серпень 2016 року - у сумі 107' ~money12~, за вересень 2016 року - у сумі 22' ~money13~, за жовтень 2016 року - ~money14~, за листопад 2016 року - у сумі 122' ~money15~, за грудень 2016 року - у сумі 130' ~money16~).

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 10.08.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення №0010541401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 484' ~money17~ (387' ~money18~ - за податковими зобов'язаннями, 96' ~money19~ - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), та №0010531401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 435' ~money20~ (348' ~money21~ - за податковими зобов'язаннями та 87' ~money22~ - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), які і є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що полягало у завищенні витрат за 2016 рік на 1' 936' ~money23~ та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2016 року на 387' ~money24~, обґрунтовані посиланням на те, що операції Товариства з ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейдальянс" є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх фактичного здійснення.

При цьому контролюючий орган посилається на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію, згідно з якою у ПП "Колос" в серпні - грудні 2016 року працювало 4 особи, відсутні основні засоби, зокрема транспортні засоби. На підставі даних з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджено по ланцюгу від постачальника (придбано косметичні засоби, меблі, напої, інше, а реалізовано - будівельні матеріали), тобто виявлено невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів, відсутність ланцюга постачання ідентифікованого товару та непідтвердження взаємовідносин ПП "Колос" з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Відповідач також зазначає, що протоколом допиту від 03.08.2018 громадянина ОСОБА_1, засновника ПП "Колос", підтверджуються висновки про відсутність взаємовідносин між ПП "Колос" та позивачем. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до складу витрат суму коштів по собівартості реалізованої продукції, придбаної у ПП "Колос", у розмірі 1'661' ~money25~ та безпідставно включив до податкового кредиту ПДВ у розмірі 332' ~money26~ за операціями з придбання товарів з вказаним постачальником.

Також відповідач зазначає, що за результатами здійснення заходів податкового контролю отримано інформацію, згідно з якою у ТОВ "Укретрейд Альянс" в 2016 році згідно зі звітом форми 1ДФ значилися працюючими 2 особи; основні засоби відсутні, а аналіз виконання оформлених господарських операцій та аналіз даних з Єдиного реєстру податкових накладних вказує на маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє або не підтверджене по ланцюгу від постачальників (придбано продукти харчування, напої, автомобільні аксесуари, а реалізовано позивачу - блискавкоприймач металевий висотою 21м у комплекті з фундаментом), що, свідчить про відсутність фактичного руху товарів та про відсутність можливості виконання оформлених з позивачем господарських операцій. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс до складу витрат собівартість реалізованої продукції, придбаної у вказаного постачальника, у загальній сумі 275' ~money27~ та безпідставно включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 55' ~money28~ на підставі податкової накладної, виписаної від імені ТОВ "Укретрейд Альянс".

У судовому процесі встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.08.2018 та ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, серії АЕ №640963 від 06.07.2015 зі строком дії з 22.06.2015 по 22.06.2020, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, будівництво трубопроводів, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Між позивачем як субпідрядником та ТОВ компанією "Фобос" як генпідрядником
01.03.2016 укладено договір підряду №0103/2016, відповідно до умов якого генпідрядник доручає та оплачує, на визначених договором та проектно-кошторисною документацією умовах, субпідряднику виконання робіт на об'єкті "Реконструкція газопроводу Мар'ївка - Херсон ІІ н DN 1000, PN 5.4 МПа, з влаштування 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0.4 км труби DN 700 на DN 1000".

На виконання зазначеного договору позивачем укладено договори поставки з ТОВ "Укретрейд Альянс" (від 10.08.2016 №10-08/16 на постачання блискавопримачів металевих висотою 21 м у комплексі із фундаментом на загальну суму 330' ~money29~, у тому числі, ПДВ - 55' ~money30~) та ПП "Колос" (від 20.07.2016 №20/07-16 на постачання товару на загальну суму 1' 661' ~money31~, у тому числі ПДВ - 332' ~money32~).

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Укретрейд Альянс" та ПП "Колос" та відображених в податковому обліку за цими операціями сум витрат та податкового кредиту позивач надав видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки з рахунку, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей працівниками Товариства, журнали-ордери по рахунку 63, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до умов договорів поставки доставка матеріалів та обладнання до місця виконання робіт з реконструкції газопроводу Мар'ївка - Херсон (Херсонська область, с. Молодіжне) здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP правил Інкотермс-2000 (пункт 3.2 договорів від 10.08.2016 та від 20.07.2016). На підтвердження транспортування матеріалів та обладнання позивач надав копії товарно-транспортних накладних, в яких пунктами навантаження матеріалів, вантажовідправником яких вказано ПП "Колос ", зазначено "м. Херсон", а обладнання, вантажовідправником яких вказано ТОВ "Укретрейд Альянс", - "м.

Херсон, вул. Суботи, 38". Згідно з товарно-транспортними накладними перевезення здійснено з використанням автомобіля марки "ДАФ" державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа марки "BODEX" державний номерний знак НОМЕР_2 (перевізник ПП "Колос"), автомобіля КАМАЗ 5320 вантажний бортовий номер НОМЕР_4 (а. с.79,113-121, т. 1-й).

За придбаний товар позивач розрахувався частково: станом на 31.12.2017 у бухгалтерському обліку Товариства рахується кредиторська заборгованість.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2016 році регулювався нормами статей 134,198 ПК (у редакції, чинній у відповідному періоді).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пункт 7 цього Положення).

Підпунктом (а) пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2016 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Податковий кредит, крім іншого, має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем вище перелічені облікові документи, дійшли висновків щодо їх достатності для підтвердження реальності господарських операцій.

Водночас, судовими інстанціями помилково не враховано доводи контролюючого органу щодо наявної інформації, а саме - протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_1 від 03.08.2018 у кримінальному провадженні №42017170000000219, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2018 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Оцінка судами попередніх інстанцій цього протоколу як такого, що не є доказом у адміністративному судочинстві, відповідає правильному застосуванню норм статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у зазначеному протоколі міститься інформація, яка стосується предмету доказування у цій адміністративній справі. Так, згідно із протоколом допиту громадянин ОСОБА_1 засвідчив, що з 02.07.2015 є власником вантажних транспортних засобів, а саме: тягача марки "DAF" 2007 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа марки "BODEX" 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, які призначені для перевезення зернових культур. Між ним та ПП "Колос" в особі директора ОСОБА_4 14.04.2016 був укладений договір позички вказаних транспортних засобів. Транспортні засоби перебували на автостоянці за адресою: вул. Ракетна, 10, м. Херсон. Після підписання договору та до його розірвання
24.02.2017 вказані транспортні засоби не здійснили жодного виїзду та рейсу, знаходилися на автостоянці, розташованій на вул. Ракетна, 10, м. Херсон. Водій ОСОБА_3, вказаний у товарно-транспортних накладних, виписаних на перевезення матеріалів ПП "Колос" за маршрутом м. Херсон - село Молодіжне, не міг здійснювати перевезень на вказаних транспортних засобах, оскільки ключі від них знаходилися у нього (ОСОБА_1).

З урахуванням викладеного у судів першої та апеляційної інстанцій мали виникнути обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих позивачем товарно-транспортних накладних. Суди ж попередніх інстанцій послалися на ці товарно-транспортні накладні як на належний та достовірний доказ, що підтверджує факт господарських операцій між позивачем та ПП "Колос".

Маючи інформацію щодо джерела таких свідчень, на які відповідач посилався на підтвердження заперечень проти позову, суд повинен був використати передбачені частиною 2 статті 72 Кодексом адміністративного судочинства України засоби доказування для перевірки доводів відповідача щодо таких свідчень. Їх підтвердження допустимими засобами доказування могло б вплинути на оцінку інших доказів у справі, зокрема облікових документів, виписаних для оформлення господарських операцій позивача з ПП "Колос".

Крім того, суди попередніх інстанцій не дали оцінки і доводам контролюючого органу щодо інформації, викладеної у листі Регіонального сервісного центру у Полтавській області Міністерства внутрішніх справ України від 24.10.2018 №31/16-8-4238, відповідно до якої станом на 23.10.2018 відомості про транспортний засіб, зареєстрований з державним номерним знаком НОМЕР_5, в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні (а. с. 90, т. 3-й).

Водночас, у наданих позивачем товарно-транспортних накладних для підтвердження транспортування обладнання, придбаного у ТОВ "Укртрейд Альянс", вказано, що перевезення здійснювалося, в тому числі - причепом/напівпричепом ГКБ 8350 бортовий № НОМЕР_3, що викликає обґрунтовані сумніви як щодо дійсності товарно-транспортної накладної від 15.08.2016 №Т23, так і щодо факту операції з поставки обладнання.

Правила оцінки доказів встановлені нормами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною першою цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини третя, четверта зазначеної статті).

Наведене свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України при оцінці доказів у справі, що, у свою чергу, призвело до того, що обставини у справі судами не були встановлені відповідно до вимоги статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного і всебічного встановлення обставин у адміністративній справі як критерію обґрунтованості судового рішення. За неправильного встановлення обставин у справі висновок про правильне застосування судом норм матеріального права виключається.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення не відповідають критеріям судового рішення, визначеним частинами 1 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Саме з урахуванням викладеного дослідженню і оцінці підлягало питання правомірності оскаржуваних у даній справі рішень контролюючого органу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вище зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
14.02.2019 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від
14.05.2019 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

І. А. Васильєва

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду