ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №822/6312/15

адміністративне провадження №К/9901/26777/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у складі судді Шевчук О.П та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у складі колегії суддів Совгири Д. І., Курка О. П. Білоуса О.В. у справі № 822/6312/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос Агро" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярос Агро" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0007721700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн, №0000432200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» за основним платежем у розмірі 33 961 грн 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9 510 грн 31 коп., №0000462200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 357 423 грн 75 коп., №0000492200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1020 грн, №0000482200, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 567 566 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.

11 лютого 2016 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 28 липня 2015 року № 0000482200, в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35 816 (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині суд першої інстанції висновувався з часткової протиправності податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року № 0000482200 внаслідок не доведення податковим органом нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Сояторг».

26 квітня 2016 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 липня 2015 року №0000462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 357 423 грн 75 коп. та від 28 липня 2015 року №0000482200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 567 566 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0000462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 357 423 грн 75 коп., а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0000482200 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 275 323 грн. В решті постанову залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0000462200 внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Приватним підприємством «Фауна-КЄ», а також часткової протиправності податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0000482200, внаслідок доведення реальності господарських операцій Товариства з контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «Сояторг» та «Трейдагропостач-61».

18 травня 2016 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту другого статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року № 168/704 (далі - Положення № 88), просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити у повному обсязі.

02 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя - Вербицька О. В.) відкрито касаційне провадження за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 822/6312/15.

12 серпня 2016 року справа № 822/6312/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 серпня 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подані заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

06 вересня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач Маринчак Н. Є.).

21 лютого 2018 року справу № 822/6312/15 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

У травні-червні 2015 року податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2015 року № 230/22/37449845 (далі - акт перевірки).

28 липня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України посадовою податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з контрагентами - Приватним підприємством "Фауна КЄ", Товариствами з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61", "Сояторг".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналіз податковим органом господарських операцій із вказаними контрагентами став підставою для висновку про завищення податкового кредиту, сформованого Товариством у 2013-2014 роках, і прийняття податкових повідомлень-рішень №0000462200 та №0000482200.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000462200 та №0000482200 за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 357 423 грн 75 коп. та зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 567 566 грн.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні №0000462200 визначено положення пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Розрахунок податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000462200, як встановлено судами попередніх інстанцій, здійснено на підставі висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом - Приватним підприємством "Фауна-КЄ".

Оцінка операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61", "Сояторг" обумовила зменшення податковим органом суми від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 275 323 грн.

Положеннями пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо господарських операцій з Приватним підприємством "Фауна-КЄ".

Нереальність господарських операцій доводиться відповідачем посиланням на ненадання під час перевірки Товариством всупереч умовам договору актів виконаних робіт форми КБ 2-В і довідки форми КБ-3, фактом підписання договору підряду не уповноваженою на те особою контрагента, відсутністю у наданих до перевірки актах виконаних робіт обов'язкових реквізитів, визначених статтею 9 Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством укладено з генпідрядником - Приватним підприємством "Фауна-КЄ" договір від 12 вересня 2013 року року №12/09-01, предметом якого є виконання робіт по реконструкції комплексу по вирощуванню відгодівельного поголів'я свиней в с. Кремінна, Городоцького району Хмельницької області. За умовами договору, прийняття замовником виконаних робіт здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт форми КБ2-В і довідки форми КБ-3. Предметом перевірки податкового органу були акти виконаних робіт, що зазначено в акті перевірки.

Судом апеляційної інстанції досліджено додатки до договору, графіки виконаних робіт, акти виконаних робіт реконструкції комплексу по вирощуванню відгодівельного поголів'я свиней, а також встановлено факт здійснення оплати за виконані роботи.

Відтак, судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, Положення № 88, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, визнано належними підставами формування бухгалтерського обліку позивачем господарських операцій.

Посилання податкового органу на відсутність актів виконаних робіт форми КБ 2-В і довідки форми КБ-3 є безпідставними, оскільки надані акти виконаних робіт, хоча і не відповідають за формою, актам, визначеним умовами договору, проте містять всі необхідні реквізити, встановлені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV.

Оцінюючи спір у цій частині, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та висновується на основних принципах бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема на принципі превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, що встановлено статтею 4 Закону № 996-XIV.

Підписання договору підряду не уповноваженою на те особою контрагента не є підставою для визнання операцій нереальними, оскільки такий договір не визнавався недійсним в установленому законом порядку.

Щодо нереальності господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61".

Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61", податковий орган вказав на відсутність сертифікатів, якісних посвідчень, ветеринарних довідок на товар (свиней), відсутність підписів водіїв у товарно-транспортних накладних, а також наявність розбіжності із задекларованими контрагентом податковими накладними, помилкове визначення контрагентом індивідуального податкового номера покупця у податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платником податків укладено з Товариством з обмеженою відповідальність «Трейдагропостач-61» договір поставки від 02 липня 2014 року №02/07/14 (товар - свині для відгодівлі). Поставка товару здійснювалася на умовах Інкотермс EXW (Франко-завод) на складі продавця.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи господарські операції з вказаним контрагентом та встановлюючи їх реальність, виходив з того, що товар, поставлений за умовами договору, належним чином оприбутковано, що відображено в бухгалтерському обліку товариства, та використано в господарській діяльності підприємства.

Верховний Суд зауважує, що ненадання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, з урахуванням специфіки «товару» встановлені особливі вимоги цілим рядом законодавчих норм, умови виконання яких серед іншого можуть слугувати доказами належного здійснення господарських операцій в межах господарських договорів при реалізації господарської компетенції учасниками договору як суб'єктами господарювання. Посилаючись на загально розповсюджені документи щодо якості товару, податковий орган не вказав підстави виготовлення конкретних документів, їх походження, обов'язковість наявності при здійсненні господарських операцій, а також докази, які ці документи можуть обґрунтувати (довести).

Відтак, посилання податкового органу на відсутність у позивача сертифікатів та паспортів якості у межах спірних відносин є безпідставним.

Стосовно наявності розбіжностей у сумах, визначених податковими накладними, та порушень, допущених при їх заповненні, податковим органом встановлено під час перевірки та підтверджено під час апеляційного перегляду те, що платником податків подавалися відповідні заяви, за формою (Д8) до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) платнику податків надано додаткову гарантію у випадку, якщо продавець товарів/послуг відмовляється надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.

З метою захисту своїх законних інтересів та віднесення до податкового кредиту звітного періоду сум, не підтверджених зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними, покупець має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Форма заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за N 197/18935 і є додатком 8 (Д 8) до податкової декларації з податку на додану вартість.

Відтак, у разі необхідності віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду суми за податковими накладними, виписаними з порушенням продавцем порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, законодавець надає право платнику податків звернутися до податкового органу із заявою за встановленою формою. Така заява є додатком до податкової декларації звітного періоду і подається одночасно з нею.

Про порушення порядку подання заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) в акті перевірки не зазначено, отже, такий аргумент, викладений у касаційній скарзі, є неприйнятним.

Щодо нереальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сояторг».

На думку податкового органу, ці операції мають визнаватися нереальними внаслідок того, що платник податків не надав до перевірки документ який би засвідчив про походження та якість товару, товарно-транспортна накладна не містить підписів водіїв.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за умови підтвердження реальності господарських операцій первинними документами податкового та бухгалтерського обліку відсутність сертифікатів якості не впливає на доведеність здійснення господарської операції, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, в частині, що залишена без змін судом апеляційної інстанції, та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, у справі № 822/6312/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер