Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.07.2023 року у справі №560/10129/22
Постанова КАС ВП від 13.07.2023 року у справі №560/10129/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 липня 2023 року

справа № 560/10129/22

адміністративне провадження № К/990/19590/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р. Ф.,

суддів: Пасічник С. С., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (судді - Біла Л. М., Гонтарук В. М., Матохнюк Д. Б.)

у справі №560/10129/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 16 грудня 2021 року за №Ф-918-23 у загальній сумі 52 271,84 гривень;

- визнати протиправним та скасувати рішення №11034/22-01-24-08 від 27 вересня 2021 року, яке прийнято податковим органом про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- зобов`язати відповідача у справі виключити з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 загальну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 52 271,84 гривень, в т.ч. недоїмка - 44 689,82 гривень, штрафи - 255,99 гривень, пеня - 7 326,03 гривень.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа, складену секретарем судового засідання, Лозинському Миколі Володимировичу, представнику ОСОБА_1., рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року доставлено до електронного кабінету 12 грудня 2022 року о 16 годині 46 хвилин.

13 січня 2023 року представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року повернуто апеляційну скаргу позивача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, через те, що до апеляційної скарги не надано документа на підтвердження повноважень представника позивача, який підписав скаргу.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа, складену працівником Сьомого апеляційного адміністративного суду, Лозинському Миколі Володимировичу , представнику ОСОБА_1 , ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року доставлено до електронного кабінету 31 січня 2023 року о 17 годині 24 хвилини.

14 лютого 2023 року представником ОСОБА_1 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 надати документально підтверджені відомості щодо безпосереднього зарахування сплаченого ним судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (довідку органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано).

Після усунення вказаних вище недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції повторно залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, суд звернув увагу на те, що не заперечує право апелянта повторно звернутись до суду апеляційної інстанції після повернення первинної апеляційної скарги, усунувши обставини, які стали підставою для її повернення, однак звертає увагу апелянта на той факт, що саме вперше апеляційна скарга у даній справі була подана до суду апеляційної інстанції з порушенням строку, встановленого приписами статті 295 Кодексу адміністративного кодексу України. Проте, позивачем не надано жодних пояснень стосовно пропуску строку на апеляційне оскарження при поданні першої апеляційної скарги.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа, складену працівником Сьомого апеляційного адміністративного суду, Лозинському Миколі Володимировичу , представнику ОСОБА_1 , ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року доставлено до електронного кабінету 03 квітня 2023 року о 12 годині 43 хвилини.

Однак, 13 квітня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Лозинського Миколи Володимировича , представника ОСОБА_1 , про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, аргументоване тим, що з ухвалою про залишення апеляційної скарги, представник ознайомився лише 12 квітня 2023 року.

19 квітня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що протягом строку апеляційного оскарження у Хмельницькому регіоні було оголошено 15 разів повітряну тривогу загальна тривалість яких 27 годин. Скаржник наголосив на тому, що введення воєнного стану та фактичні обставини справи (ракетні обстріли, періодичні сигнали «Повітряна тривога», які вимагають перебування особи у безпечному місці, відключення електропостачання, перебої мобільного зв`язку та роботи мережі Інтернет, які є загальновідомими обставинами), зумовили об`єктивні труднощі для своєчасного подання апеляційної скарги у цій справі.

20 квітня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У поданій касаційній скарзі скаржник, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

При цьому доводи касаційної скарги щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження є аналогічними доводам наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке надійшло на адресу суду апеляційного суду 19 квітня 2023 року. Крім того, скаржник наголошує на тому, що відмова у відкритті апеляційного провадження фактично позбавляє позивача права на судовий захист та обмежує його право на доступ до правосуддя.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Суд звертає увагу на те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови позивачу у апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, вказані обставини у сукупності свідчать, що в даному конкретному випадку в діях апелянта немає ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання ним процесуальними правами та обов`язками.

На переконання Суду, в ситуації, що склалася, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати ситуацію, яка склалася в результаті збройної агресії російської федерації проти України (зокрема систематичне відключення світла в зимовий період, що значно ускладнює роботу представників фізичних та юридичних осіб, постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли).

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки доводам відповідача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345 349 350 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №560/10129/22 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

С. С. Пасічник

В. В. Хохуляк