Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

справа № 380/10954/21

адміністративне провадження № К/990/5196/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І.. Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (яке є правонаступником Головного управління Держпраці у Львівській області; далі - ГУ Держпраці) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 (прийняте судом у складі судді Мричко Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ Держпраці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «Тектоніка-Львів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський Торговий Дім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС), про визнання протиправною і скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.04.2021 № 4768/13/50/РРО (далі - Спірна постанова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично не здійснює свою діяльність за адресою: село Сопошин Жовківського району Львівської області, та до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за цією адресою не має жодного відношення. Згідно з документами про проведення перевірки така мала проводитись безпосередньо щодо ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Окрім цього, особа, яка підписала акт перевірки не здійснювала від імені позивача жодних розрахунків. Відповідач не надав жодних доказів, що зафіксованих на відео осіб приймала на роботу саме ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Спірну постанову.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.01.2023 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що станом на час проведення фактичної перевірки у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність у такому провадило ПП «Тектоніка-Львів», що підтвердив і директор ПП «Тектоніка-Львів» у поясненнях від 16.06.2022, а також директор ТзОВ «Львівський торговий дім» у поясненнях від 24.08.2022.

Отже, як зазначили суди, під час проведення фактичної перевірки посадові особи ГУ ДПС не встановили факту здійснення позивачем господарської діяльності у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також факту допуску позивачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконання трудових функцій без укладення трудового договору.

Таким чином, з огляду на недоведення відповідачем факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, суди дійшли висновку про те, що позивач не може вважатися належним суб`єктом відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14.02.2023 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняте нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:

- від 24.01.2019 у справі № 592/5576/17, у якій зазначено, що оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) ;

- від 27.02.2018 у справі № 808/6079/14, у якій йдеться про те, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим;

- від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, у якій зазначено, що, у разі якщо робота виконувана особою на користь суб`єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору;

- від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, у якій зазначено, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є акт перевірки ДПС, її територіального органу;

- від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20 та від 29.09.2022 у справі № 460/3829/20, де Верховний Суд зазначив, що в суб`єкта владних повноважень є можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії, зокрема, виносити постанови на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу;

- від 20.08.2020 у справі № 813/2520/16 щодо врахування концепції прихованого працевлаштування (deemed employment).

Посилається також на постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 та Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем не доведено факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, оскільки факт виконання трудової функції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у інших суб`єктів господарювання не виключає виконання ними трудових функцій також і у позивача.

Факт виконання трудових функцій зазначеними особами у ПП «Тектоніка-Львів» не виключає виконання ними трудових функцій також і у позивача.

Висновки судів про те, що позивач так і не приступила до ведення підприємницької діяльності слід оцінити критично, оскільки такі зроблені на підставі пояснень самої позивачки та не підтверджені жодними доказами.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 02.03.2023 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 29.03.2023 - відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ГУ ДПС провело фактичну перевірку господарської одиниці - ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 10.03.2021, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.04.2021 №4768/13/50/РРО, якою за порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413» до позивача застосовано штраф у розмірі 300 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 , вважаючи вказану постанову протиправною, звернулася до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 вказаного Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, серед іншого, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог такого Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як передбачено, підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктами 80.5, 80.6 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 вказаного Кодексу.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили аргументи позивача про протиправне незазначення ГУ ДПС у наказі та направленні відомостей про суб`єкта господарювання, оскільки у відповідності до наведених положень у таких документах альтернативно зазначаються відомості про суб`єкта або про об`єкт, перевірка якого проводиться.

Як встановили суди, згідно з матеріалами фактичної перевірки при її проведенні присутньою була ОСОБА_12 , яка виконувала функції адміністратора ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Разом із тим доказів виконання позивачем господарської діяльності у такому закладі, як і доказів уповноваження позивачем ОСОБА_12 на вчинення будь-яких дій у матеріалах справи немає.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з поясненнями директора ПП «Тектоніка-Львів» І. Бочарова від 16.06.2022 № 16/06/22-1 у ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , діяльність здійснювали працівники ПП «Тектоніка-Львів» на підставі цивільно-правових договорів.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що проведення посадовими особами ГУ ДПС фактичної перевірки за відсутності позивача чи її уповноваженого представника порушило вищевказані вимоги ПК України, а також мало наслідком неможливість позивача скористатися правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Статтею 86 ПК України, зокрема, передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених ПК України випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Абзацом 2 пункту 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 вказаного Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до такого Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами проведеної посадовими особами ГУ ДПС фактичної перевірки господарської одиниці ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , складено акт від 10.03.2021.

У даному акті вказано, що перевірка здійснена у присутності ОСОБА_13 (посада адміністратор), яка і підписала такий акт.

Суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_13 була на момент проведення фактичної перевірки представником позивача чи здійснювала розрахункові операції від імені позивача, що свідчить про підписання акта особою, яка не мала права його підписувати.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з судами попередніх інстанцій, що відсутність позивача чи її представника при проведенні перевірки позбавило її права подати відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення та додаткові документи і пояснення, а відтак наведене свідчить про порушення посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області вимог ПК України при проведенні фактичної перевірки за адресою АДРЕСА_1 .

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), пунктом 2 якого передбачено, що штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Суди встановили, що у зв`язку з виявленими порушеннями частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 відповідач прийняв відносно позивача оскаржену постанову та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України наклав на позивача штраф у розмірі 300 000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

У Спірній постанові зазначено, що за результатами перевірки ГУ ДПС у ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 допущено до роботи без укладення трудових договорів.

Щодо твердження позивача про нездійснення нею господарської діяльності у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і неможливість притягнення її до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України, суди зазначили таке.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: місце проживання ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; основний вид економічної діяльності: 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Як встановили суди, позивач зазначила, що вона мала намір провадити господарську діяльність не на усій території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а лише здійснювати торгівлю алкогольними напоями на території бару для чого уклала відповідний договір оренди, отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та придбала касовий апарат. Проте до ведення підприємницької діяльності так і не приступила, у зв`язку з нестабільною епідеміологічною ситуацією на території України та у зв`язку з продовженням на території України карантину.

Суди також встановили, що 02.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський торговий дім» (Орендар) та позивачем (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, згідно з яким Орендар зобов`язується передати Суборендареві, а Суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що передача Орендарем та прийняття Суборендарем в оренду здійснюється за актом приймання-передачі приміщення.

У матеріалах справи, як встановили суди, відсутні складені відповідно до описаного договору акти-приймання передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, на підтвердження неведення господарської діяльності позивач долучила до позовної заяви щомісячні декларації, в тому числі за період проведення фактичної перевірки, по акцизному податку із проставленням нулів у клітинках відповідних граф.

При цьому, як зазначили суди, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували здійснення позивачем господарської діяльності у статусі ФОП у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та використання саме нею найманої праці таких працівників.

Також судами встановлено, що жоден із названих працівників ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ) не повідомили посадових осіб ГУ ДПС про те, що до виконання трудових функцій їх допущено ФОП ОСОБА_1 чи уповноваженою нею особою.

Щодо питання суб`єкта господарювання, який здійснював господарську діяльність у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 », то суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01.03.2021 між ТОВ «Львівський торговий дім» (Орендар) та ПП «Тектоніка-Львів» (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, згідно з умовами якого Орендар зобов`язується передати Суборендареві, а Суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та становить 1/2 частку нежитлового приміщення бару мотелю, площею 26,2 кв. м, з прилеглими господарськими будівлями та спорудами, в тому числі літнім майданчиком, кухнею, підсобним приміщенням, що є невід`ємною частиною нежитлового приміщення загальною площею 208,0 кв. м під ресторан.

Отже, суди встановили, що на час проведення фактичної перевірки у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність у такому провадило ПП «Тектоніка-Львів», що підтвердив і директор ПП «Тектоніка-Львів» у поясненнях від 16.06.2022, а також директор ТОВ «Львівський торговий дім» у поясненнях від 24.08.2022.

Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час проведення фактичної перевірки посадові особи ГУ ДПС не встановили факту здійснення позивачем господарської діяльності у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також факту допуску позивачем ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 до виконання трудових функцій без укладення трудового договору, а відтак з огляду на недоведення відповідачем факту використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, позивач не може вважатися належним суб`єктом відповідальності відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 592/5576/17 та від 27.02.2018 у справі № 808/6079/14, у яких йдеться про оцінку судом доказів та про те, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, є безпідставними, оскільки у справі, що розглядається суди надали належну оцінку доказам та повно і всебічно розглянули справу.

Посилання на постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, від 20.08.2020 у справі № 813/2520/16 є також безпідставними, оскільки у всіх цих справах доведено факт використання позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників, тоді як у справі, що розглядається, суди встановили, що факт використання саме позивачем, як суб`єктом господарювання, праці неоформлених працівників не доведено, а тому позивач не може вважатися належним суб`єктом відповідальності відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, на які також здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі, не є судовими рішеннями суду касаційної інстанції - постановами Верховного Суду у розумінні статті 355 КАС.

Інші доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. До того ж доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки судом доказів у справі.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у касаційній скарзі заявило клопотання про заміну сторони відповідача - Головне управління Держпраці у Львівській області замінити правонаступником Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Клопотання обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - постанова № 14) вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області.

Згідно з пунктом 2 постанови № 14 утворюються як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 постанови № 14, міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Волинській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Головного управління Держпраці у Львівській області, Управління Держпраці у Рівненській області.

Відповідно до статті 52 КАС у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такий самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, заява Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 52 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Головне управління Держпраці у Львівській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44778105, місцезнаходження: 79005, Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича, 8).

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко