Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №823/869/16

провадження №К/9901/9615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/869/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді - Рідзеля О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 1 червня 2016 року по 30 червня 2016 року у сумі 2 175 грн; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 1 червня 2016 року по 30 червня 2016 року у сумі 2 175 грн;

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що відповідач протиправно не здійснив нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 червня 2016 року по 30 червня 2016 року у сумі 2 175 грн. Право на отримання вказаної доплати позивач відповідно до вимог частини п'ятої статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набув 26 листопада 2013 року, та не втратив такого права у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно якого щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу виплачується суддям, які мають стаж роботи більше трьох років. Зазначена позиція підтверджується рішенням Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73. Також, позивачем зазначено, що наказ голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 3 серпня 2015 року №13.1-а про встановлення судді ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років на даний час є чинним, не скасованим.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 червня 2016 року по 30 червня 2016 року у сумі 2175 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 червня 2016 року по 30 червня 2016 року у сумі 2175 грн із утриманням обов'язкових податків та зборів з даної суми до бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулось до суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що підстав для нарахування позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді до досягнення ним трирічного стажу немає, а тому позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволені безпідставно.

25 січня 2018 року касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області передано для розгляду до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань усіх сторін про розгляд цієї справи за їх участі, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом виконуючого обов'язки голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2013 року № 9.1-а відповідно до статті 72 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» та Указу Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013 ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 26 листопада 2013 року. Стаж роботи позивача станом на 26 листопада 2013 року складав 00 років 00 місяців 00 днів.

Наказом виконуючого обов'язки голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 3 квітня 2015 року № 4.2-а відповідно до пункту п'ятого статті 133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-V на підставі листа ГУДСА України в Полтавській області від 31 березня 2015 року № 02-19/141 про розрахунок стажу роботи на посаді судді позивачу припинено здійснювати виплату щомісячної доплати за вислугу років за відсутністю трирічного стажу роботи на посаді судді та скасовано пункт 2 наказу від 26 листопада 2013 року №9.1-а в частині виплати надбавки за вислугу років 15 відсотків посадового окладу.

Наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області №13.1-а від 3 серпня 2015 року відповідно до частини третьої статті 22, частини першої статті 58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «;Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права, на підставі Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73 скасовано наказ виконуючого обов'язки голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 3 квітня 2015 року №4.2-а про припинення здійснення виплат ОСОБА_1; встановлено позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 3 серпня 2015, в зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 3 серпня 2015 року - 1 рік 08 місяців 07 днів та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату невиплаченої щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 3 квітня 2015 року по 2 серпня 2015 року.

Відповідні нарахування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді ОСОБА_1. відповідачем проведені не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII); далі - Закон № 2453-VI) який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Згідно з частиною п'ятою статті 129 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

29 березня 2015 року набрав чинності Закон № 192-VIII, яким затверджено нову редакцію Закону № 2453-VI.

Відповідно до частини п'ятої статті 133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом № 192-VIII.

Статтею 13 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 51 БК керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 8 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Враховуючи те, що на сьогодні положення Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII) щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у відповідача не було.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів.

Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 цей Суд вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Разом з тим, як видно із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

На підставі викладеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною зокрема в постановах від 1 листопада 2016 року № 21-1425а16, від 2 листопада 2016 року № 21-1843а16.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності по виплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за липень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки, тобто немає підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №823/869/16 - скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх