Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №820/6708/16

адміністративне провадження №К/9901/35500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуСхідної об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (суддя Р.В. Мельникова) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: Л.О. Донець, А.П. Бенедик, Л.В. Мельникова)у справі №820/6708/16за позовомОСОБА_2 доСхідної об'єднаної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкової інспекції від 25 квітня 2016 року №00037/1304.

Позов обґрунтовано тим, що автомобіль придбаний у 2014 році (до набрання чинності пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України) застосування до позивача нормативних актів, що набули чинності після придбання ним автомобіля (стягнення транспортного податку) є порушенням принципу незворотності дії закону у часі, та, відповідно, порушенням ст. 58 Конституції України.

Крім того, позивач додаткового відзначив, що відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні бути враховані марка, модель, рік випуску, тип двигуна, боєм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, тощо, проте за відповідною інформацією до позивача не звертались. Також, відповідно до Звіту про оцінку майна «Ринкова вартість колісного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі S 500 4 MATIC, держ. № НОМЕР_1 складає 905400,00 грн., тому позивач вважає, що його автомобіль не є об'єктом оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №00037/1034 від 25 квітня 2016 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податку з транспортного засобу за 2016 рік, оскільки нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні у 2015 році, адже місцеві ради не приймали й не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2015 року, рішення про встановлення таких податків і зборів. При цьому, апеляційним судом відзначено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, у податкового органу була відсутня інформація щодо відомостей про середньоринкову вартість автомобіля позивача, відповідної марки, та технічних характеристик.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення, суди прийшли до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку є саме скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що об'єктом оподаткування є транспортний засіб (далі - ТЗ), що належить позивачу, а тому у відповідності до вимог положень Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті .

11 липня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.

07 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі S 500 4 MATIC, об'єм двигуна 4663 куб. см, рік випуску 2014.

25 квітня 2016 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00037/1304, яким відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн.

Судами також встановлено, що 13 січня 2016 року Харківською міською радою прийнято рішення № 112/16 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12 січня 2011 року №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", оскільки законодавцем викладено у новій редакції підпункт 267.2.1 статті 267 Податкового кодексу України.

Касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність зазначеного рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Зокрема, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку і наявна в матеріалах справи роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також поза увагою судів залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відтак в силу вимог пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, оскільки скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Східної об'єднаної податкової інспекції м. Харькова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду