Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №806/979/16

адміністративне провадження №К/9901/11788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/979/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (колегія суддів: головуюча Шуляк Л.А., судді Сичова О.П., Шимонович Р.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий Загороднюк А.Г., судді Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.),

в с т а н о в и в :

у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС), Головне управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП), у якому просив:

визнати протиправною відмову МВС у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 4 вересня 2015 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

зобов'язати МВС прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 4 вересня 2015 року внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ та пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, визначеного Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі також - Порядок № 850), з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування вимог позивач, серед іншого, зазначив, що відповідно до наказу начальника УМВС №63 о/с від 4 червня 1997 року був звільнений з органів внутрішніх справ. Після звільнення йому з 12 березня 2014 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а з 4 вересня 2015 року - ІІ групу інвалідності також у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідками медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 28 березня 2014 року та від 18 вересня 2015 року відповідно. У зв'язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся у встановленому порядку з заявою про вирішення питання щодо виплати різниці розміру одноразової грошової допомоги, однак МВС, з посиланням на пункт 4 Порядку № 850, повернуло його документи без затвердження призначення одноразової грошової допомоги.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову МВС у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 4 вересня 2015 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язав МВС повторно розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 4 вересня 2015 року, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у цій справі.

В решті позову - відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2016 року залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року без змін.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 січня 2018 року касаційна скарга МВС надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах. Ухвалою від 31 січня 2018 року суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду прийняв її до провадження.

У касаційній скарзі МВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що другу групу інвалідності позивачу встановлено більш ніж через два роки від первинного встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Порядку № 850 немає.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1979 по 9 червня 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника УМВС від 4 червня 1997 року № 63о/с позивача з 10 червня 1997 року звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (через хворобу).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 830204 за результатами первинного огляду з 12 березня 2014 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ та пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з встановленням інвалідності позивачу в липні 2015 року, відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ (в редакції чинній на час встановлення інвалідності) та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року (далі - Порядок № 707), виплатили одноразову грошову допомогу в розмірі 17231,20 грн.

За результатами повторного огляду МСЕК встановила ОСОБА_1 з 04 вересня 2015 року ІІ групу інвалідності та більший відсоток ступеня втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК від 18 вересня 2015 року, серія 12ААА № 206811.

6 листопада 2015 року позивач, з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 Порядку №850, звернувся із заявою до начальника УМВС. На цій підставі УМВС підготувало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 565-ХІІ і відповідно до пункту 8 Порядку № 850 подало його МВС.

У відповідь на свою заяву ОСОБА_1 отримав лист УМВС від 9 грудня 2015 року № 9/149, яким його повідомили про те, що Департамент фінансово-облікової політики МВС повернув його документи без затвердження призначення одноразової грошової допомоги.

Крім того, у листі №15/2-М-23 від 2 лютого 2016 року МВС повідомило позивачу, що у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги йому відмовлено на підставі пункту 4 Порядку № 850. Таку позицію МВС пояснило тим, що при первинному огляді йому установлено відсоток втрати працездатності та виплачено 740 грн. страхової суми. При повторному огляді МСЕК у 2014 році йому установлено ІІІ групу інвалідності та виплачено 17231,20 грн. одноразової грошової допомоги. Під час повторного огляду МСЕК у 2015 році встановлено ІІ групу інвалідності. Отже, зазначило МВС, після первинного огляду пройшло більше двох років, тому правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 немає.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що пункт 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Відтак суди констатували, що з 4 вересня 2015 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850 і в цій частині позов є обґрунтованим. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги про зобов'язання МВС прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що не можуть переймати на себе повноваження, які віднесені до компетенції іншого органу державної влади. З огляду на це, суди дійшли висновку, що з метою захисту порушених прав позивача правильним за цих обставин способом їх захисту буде зобов'язати МВС повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків, висловлених в судовому рішенні.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді вважає висновки судів попередніх інстанцій в цій справі поспішними і при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ (чинному на дату виникнення спірних відносин) в редакції, викладеній згідно із Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» (набрав чинності з 12 березня 2015 року); далі - Закон № 208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 208-VIII, зокрема, Кабінету Міністрів України, надано тримісячний строк після набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання положень статті 23 Закону № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив згаданий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вимоги до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, перелік документів, які необхідно додати до цієї заяви, порядок подання цієї заяви і строки її розгляду визначено у пунктах 6-9 Порядку № 850.

Зокрема, відповідно до пункту 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

У цій справі суди встановили, що 28 березня 2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим він отримав одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому частиною шостою статті 23 Закону № 565-ХІІ (в редакції цього закону, чинного на дату звернення позивача) і відповідно до Порядку № 707.

Після повторного огляду МСЕК встановила позивачу з 4 вересня 2015 року (тобто після того, як набрали чинності зміни до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ, внесені згідно із Законом № 280-VIII) ІІ групу інвалідності пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ та визначила більший відсоток ступеня втрати працездатності.

З набранням чинності змін до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ, (згідно із Законом № 280-VIII) розмір одноразової грошової допомоги збільшено.

У зв'язку з тим, що протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності МСЕК встановила позивачу вищу групу інвалідності з більшим відсотком втрати працездатності, він, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі (відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ в редакції, чинній з 12 березня 2015 року) з урахуванням раніше виплаченої суми.

Так висновується зі змісту наведених положень Порядку № 850 і з цих міркувань суди дійшли висновку про наявність підстав задовольнити в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з тим, що з установленням вищої групи інвалідності особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі (з урахуванням уже виплачених коштів при первинному встановленні інвалідності).

Водночас слід звернути увагу на те, що за змістом частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги пов'язується з настанням інвалідності, яка є наслідком поранення, заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, або яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з цим, при вирішення питання про те, чи має особа право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ і Порядку № 850 суди насамперед повинні з'ясувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та захворюванням та/чи пораненням, які її спричинили, зокрема з урахуванням (але не виключно) тривалості проміжку часу, що минув відколи в цієї особи було захворювання та/чи поранення (пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ).

Позаяк при розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій залишили зазначені обставини поза увагою, їхні висновки в цій справі є передчасними.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 353 КАС справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець