Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2019 року у справі №640/1857/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/1857/19

адміністративне провадження № К/9901/31432/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року (прийняте судом у складі судді Клочкової Н. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Чаку Є. В., суддів: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.) у справі за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" (далі - Громадська організація) до Мін'юсту про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Громадська організація звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Мін'юсту щодо невчинення дій у повній відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року №32/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 32/5), після отримання пропозиції Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність", оформленого листом від 28 вересня 2018 року вих. №661;

- зобов'язати Мін'юст після набуття рішення суду законної сили негайно направити до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) письмову вимогу, якою проінформувати про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок № 244), та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 липня 2019 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Мін'юсту щодо невчинення дій у повній відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку №32/5, після отримання пропозиції Громадської організації, оформленої листом від 28 вересня 2018 року вих. № 661.

Зобов'язав Мін'юст, після набрання рішенням суду законної сили, попередньо письмово інформувати Мінрегіон про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку №244, та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач звернувся до Мінрегіону з відповідним листом від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому просив переглянути Порядок №244 у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за №666 (друге звернення, після № 661). Разом із тим, зверненню позивача від 08 грудня 2018 року №666, передувала подана останнім пропозиція від 28 вересня 2018 року за №661, яка відповідачем по суті у порядок та строки, встановлені законодавством, розглянута не була. Тому в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Мін'юсту після набуття рішення суду законної сили негайно направити до Мінрегіону письмову вимогу, якою проінформувати про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку №244, та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку, суди зазначили, що пунктом 7 Порядку №32/5 передбачено, що у разі виникнення обставин, зазначених у підпунктах 4.1,4.4,4.5 пункту 4 цього Порядку, орган державної реєстрації попередньо письмово інформує орган, що видав нормативно-правовий акт, про такі обставини та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку. У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач звернувся до Мінрегіону з відповідним листом від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому просив переглянути Порядок № 244 у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за № 666.

На виконання вказаного листа Мінрегіону листом від 23 січня 2019 року №7/14.4/1005-19 повідомило Мін'юст про розроблення проекту наказу "Про внесення змін до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та про направлення після завершення регламентних погоджувальних процедур проекту вказаного нормативно-правового акта на правову експертизу та державну реєстрацію до Мін'юсту.

Разом з тим суд зазначає, у листі від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому відповідач просив переглянути Порядок № 244, зазначено, що він направлений у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за № 666.

Проте звернення позивача від 08 грудня 2018 року за № 666 не є пропозицією щодо перегляду підпунктів 1.5 та 1.6 Порядку № 244, а є скаргою та проханням розглянути пропозицію, яка була подана 28 вересня 2018 року.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення даної позовної вимоги шляхом зобов'язання відповідача після набрання рішенням суду законної сили, попередньо письмово проінформувати Мінрегіону про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244, та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

Крім того, суди зазначили, що позивач оскаржує саме бездіяльність Мін'юсту щодо невчинення дій у повній відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку №32/5, після отримання пропозиції Громадської організації, оформленої листом від 28 вересня 2018 року вих. №661.

Пропозиція стосувалась перегляду підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244 на наявність у суб'єкта нормотворення компетенції видавати (затверджувати) такі правові норми.

Згідно з пунктом 2.1. Статуту Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "ТРУДОВА СПІВДРУЖНІСТЬ" метою діяльності Спілки є сприяння створенню економічних та юридичних умов для створення малого та середнього підприємництва, захисту особистих прав та задоволення спільних інтересів членів Спілки.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіону від 21 жовтня 2011 року №244, визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Враховуючи, що метою діяльності позивача є сприяння створенню економічних та юридичних умов для створення малого та середнього підприємництва, а Порядком №244 визначається механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, суди дійшли висновку про те, що позивач є особою щодо якої може бути застосовано вказаний Порядок.

Разом з тим, суди звернули увагу на те, що предметом розгляду в цій справі є не факт порушення Порядком №244 прав позивача, а факт порушення прав та інтересів позивача, допущених відповідачем саме щодо порядку розгляду заяви позивача, поданої згідно з Порядком № 32/5.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 листопада 2019 року Мін'юст звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності.

Посилається на те, що судовий висновок про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що відповідач отримавши заяву позивача, проаналізував та здійснив відповідний перегляд нормативно-правового акта на відповідність чинному законодавству та прийняв відповідне рішення не відповідає дійсним обставинам справи. Так, в матеріалах справи є лист Мін'юсту від 30 жовтня 2018 року № 43874/31168-33-18/10.1.3, яким розглянуто звернення позивача від 28 вересня 2018 року № 661 щодо перегляду підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244 на наявність у суб'єкта нормотворення компетенції видавати такі правові акти.

Судами не надано належної оцінки цьому листу.

Чинним законодавством не передбачена форма в якій орган реєстрації приймає рішення та повідомляє, після перегляду на відповідність спірного нормативно-правового акта вимогам чинного законодавства, та у разі прийняття такого рішення яким встановлено, що підстави для скасування державної реєстрації відсутні, про таке рішення.

Відповідь Мін'юсту від 30 жовтня 2018 року свідчить про те, що відповідач виконав вимоги абзацу другого пункту 6 Порядку № 32/5.

У відповіді від 08 січня 2019 року Мін'юст наголосив на правомірності прийняття Мінрегіоном Порядку № 244 та на прохання позивача звернулося з листом до Мінрегіону.

Звернення Мін'юсту до Мінрегіону після отримання листа позивача від 08 грудня 2018 року № 666 виявили обставини зазначені у підпунктах 4.1,4.4,4.5 пункту 4 Порядку № 32/5 та необхідність звернутися до органу, що видав нормативно-правовий акт на підставі пункту 7 Порядку № 32/5.

Отже, Мін'юстом були здійснені правомірні дії відповідно до норм чинного законодавства України.

Йдеться у скарзі й про те, що суди, зазначивши у рішеннях про те, що підпункти
1.5 та 1.6 Порядку № 244 не відповідають Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та постанові Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 "Про деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури", вийшли за межі предмету даної справи, оскільки позивач звернувся з позовом у якому просив визнати бездіяльність протиправною, а не оскаржував нормативно-правовий акт, який, у свою чергу, виданий Мінрегіоном.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що питання щодо перегляду чи скасування Порядку № 244 порушує права та інтереси позивача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Громадська організація зареєстрована як юридична особа з 12 вересня 2001 року, видами діяльності є код КВЕД 94.11 Діяльність організацій промисловців і підприємців (основний); код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян від 12 вересня 2001 року №1681 та відомостями є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судами встановлено, що 28 вересня 2018 року позивач згідно з Порядком № 32/5 звернувся до Мін'юсту з пропозицією щодо перегляду правового акта, зареєстрованого в Мін'юсті, в якому просив:

1) переглянути підпункти 1.5,1.6 Порядку № 244, на наявність у суб'єкта нормотворення компетенції видавати (затверджувати) такі правові норми;

2) якщо під час перегляду буде виявлено, що підпункти 1.5,1.6 Порядку № 244, видано суб'єктом нормотворення з перевищенням компетенції, письмово проінформувати Мінрегіон про такі обставини та необхідність у п'ятиденний строк внести до нього зміни або визнати таким, що втратив чинність;

3) при невиконанні Мінрегіоном вимог органу державної реєстрації, скасувати рішення Мін'юсту від 22 листопада 2011 року №1330/20068 про державну реєстрацію наказу Мінрегіону від 21 жовтня 2011 року № 244.

Обґрунтовуючи вказану пропозицію позивач посилався на те, що Мінрегіону, затверджуючи підпункти 1.5 та 1.6. своїм наказом від 21 жовтня 2011 року, перевищило свої повноваження.

Листом від 30 жовтня 2018 року №43874/31168-33-18/10.1.3 Мін'юст повідомило позивача про розгляд його звернення від 28 вересня 2018 року та запропонувало з питань застосування нормативно-правового акта та надання пропозицій щодо внесення до нього змін звернутися до Мінрегіону як суб'єкта нормотворення.

08 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 666, в якому просив розглянути пропозицію Громадської організації, оформлену листом від 28 вересня 2018 року вих. №661, відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Мін'юсту від 31 липня 2000 року №32/5.

Листом від 08 січня 2019 року №843/39346-33-18/10.1.3 Мін'юст повідомило позивача, що за результатами розгляду листа останнього від 08 грудня 2018 року №666, відповідач звернувся до Мінрегіону щодо перегляду та у разі необхідності внесення відповідних змін до Порядку № 244.

Як убачається з наданої суду копії листа Мін'юсту №844/39346-33-18/10.1.3 від 08 січня 2019 року, Мін'юст звернулося до Мінрегіону з пропозицією переглянути Порядок № 244, у разі необхідності внести відповідні зміни та проінформувати Мін'юст до 21 січня 2019 року, проте зі змісту листа вбачається, що першу заяву позивача № 661 відповідач не направляв Мінрегіону.

Листом від 23 січня 2019 року за №7/14.4/1005-19 Мінрегіон про розгляд звернення Громадської організації від 08 грудня 2018 року № 666 стосовно перегляду окремих положень Порядку № 244 та про те, що наразі Мінрегіоном розроблено проект наказу "Про внесення змін до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", який після завершення регламентних погоджувальних процедур буде направлено до Мін'юсту на правову експертизу та державну реєстрацію.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невчинення дій у повній відповідності до Порядку №32/5, позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Наказом Мінрегіону 21 жовтня 2011 року №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244).

У підпункті 1.5 Порядку № 244 зазначено, що комплексна схема розміщення тимчасової споруди (далі - ТС) в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

У підпункті 1.6 Порядку № 244 передбачено, що комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади визначає Порядок № 32/5.

У пункті 5 цього Порядку передбачено, що скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта здійснює орган державної реєстрації, який здійснив державну реєстрацію цього акта. У разі надходження до Міністерства юстиції України скарги на нормативно-правовий акт, зареєстрований територіальним органом Міністерства юстиції України, або в разі виявлення Міністерством юстиції України під час перевірки зареєстрованого територіальним органом Міністерства юстиції України нормативно-правового акта, що суперечить чинному законодавству, Міністерство юстиції України має право скасувати рішення про державну реєстрацію такого акта за встановленою цим Порядком процедурою. Скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта здійснюється незалежно від часу його державної реєстрації.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 6 Порядку №32/5 перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється органом державної реєстрації у разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи. При надходженні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно-правового акта, щодо якого надійшла пропозиція, на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду.

Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги мотивування суду першої інстанції щодо неправомірності підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244, оскільки дане питання не є предметом спору.

Предметом спору в даній справі, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, є встановлення наявності чи відсутності бездіяльності Мін'юсту щодо вчинення дій у повній відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку № 32/5, після отримання пропозиції Громадської організації, оформленої листом від 28 вересня 2018 року вих. № 661.

Так, абзацами 1,3 пункту 7 Порядку № 32/5 передбачено, що у разі виникнення обставин, зазначених у підпунктах 4.1,4.4,4.5 пункту 4 цього Порядку, орган державної реєстрації попередньо письмово інформує орган, що видав нормативно-правовий акт, про такі обставини та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

Якщо під час перегляду виявлено, що зареєстрований нормативно-правовий акт видано суб'єктом нормотворення з порушенням законодавства, зокрема з перевищенням компетенції, рішення про державну реєстрацію такого акта може бути скасовано органом державної реєстрації без дотримання процедури, передбаченої абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Рекомендацій щодо застосування Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 вересня 2000 року № 26 (далі - Рекомендації), у разі надходження до реєструючого органу пропозицій від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів прокуратури, суду та громадян щодо невідповідності чинному законодавству зареєстрованих нормативно-правових актів реєструючий орган приймає рішення щодо перегляду такого акта. Таке рішення реєструючий орган може прийняти і з власної ініциативи. У цих випадках реєструючий орган письмово пропонує органу, що видав нормативно-правовий акт, проаналізувати ці пропозиції та проінформувати про результати їх розгляду реєструючий орган у встановлений ним термін (додаток 1) (пункт 3.1 Рекомендацій).

Якщо в ході перегляду нормативно-правового акта буде встановлено його невідповідність чинному законодавству, такий акт підлягає скасуванню у встановленому порядку (пункт 3.2 Рекомендацій).

Слід зазначити, що аналіз Додатку 1 до пункту 3.1 Рекомендацій дає підстави вважати, що реєструючий орган письмово пропонує органу, що видав нормативно-правовий акт, проаналізувати пропозиції та проінформувати про результати їх розгляду у встановлений реєструючим органом термін, при цьому, дане звернення має містити за результатами перегляду цього нормативно-правового акта аналіз того, в чому не відповідають означені в пропозиції норми вимогам законодавства, та пропозиції щодо внесення відповідних змін.

Аналіз положень наведених нормативно-правових актів, що врегульовують підстави та процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта, дає підстави для висновку про те, що, як правильно зазначили суди, після отримання пропозиції від юридичної особи орган державної реєстрації зобов'язаний проаналізувати, переглянути цей нормативно-правовий акт на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та прийняти відповідне рішення.

У даній справі, Мін'юст, розглянувши пропозицію позивача, викладену в листі від 30 жовтня 2018 року №43874/31168-33-18/10.1.3 зазначило лише про те, що Мінрегіоном на виконання вимог частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийнято наказ від 21 жовтня 2011 року №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", який погоджено з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, Асоціацією міст України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів порядку. Також запропонувало позивачу з питань застосування зазначеного нормативно-правового акта та надання пропозицій щодо внесення до нього змін звернутись до Мінрегіону, як суб'єкта нормотворення.

При цьому, суди встановили, що в указаному листі відсутні будь-які посилання на здійснений відповідачем аналіз та відповідний перегляд підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244, на наявність чи відсутність у суб'єкта нормотворення компетенції видавати (затверджувати) такі правові норми, як про це просив позивач.

У матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази щодо прийняття відповідачем відповідного рішення за результатами розгляду пропозиції позивача.

Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилили посилання відповідача про виконання ним вимог пункту 7 Порядку №32/5 та звернення до Мінрегіону в січні 2019 року, та зазначили таке.

У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач звернувся до Мінрегіону з відповідним листом від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому просив переглянути Порядок №244 у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за №666 (друге звернення, після № 661).

Разом із тим, як правильно зазначили суди, зверненню позивача від 08 грудня 2018 року № 666, передувала подана ним пропозиція від 28 вересня 2018 року за № 661, яка відповідачем по суті, у порядку та строки, встановлені законодавством, розглянута не була.

З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів про наявність в діях відповідача протиправної бездіяльності щодо невчинення дій у повній відповідності до абзацу першого пункту 7 Порядку № 32/5, після отримання пропозиції Громадської організації, оформленої листом від 28 вересня 2018 року вих. № 661.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Мін'юсту, після набрання рішенням суду законної сили, негайно направити до Мінрегіону письмову вимогу, якою проінформувати про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244, та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку, слід зазначити таке.

Пунктом 7 Порядку № 32/5 передбачено, що у разі виникнення обставин, зазначених у підпунктах 4.1,4.4,4.5 пункту 4 цього Порядку, орган державної реєстрації попередньо письмово інформує орган, що видав нормативно-правовий акт, про такі обставини та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

Якщо під час перегляду виявлено, що зареєстрований нормативно-правовий акт видано суб'єктом нормотворення з порушенням законодавства, зокрема з перевищенням компетенції, рішення про державну реєстрацію такого акта може бути скасовано органом державної реєстрації без дотримання процедури, передбаченої абзацом першим цього пункту.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявні докази того, що відповідач звернувся до Мінрегіону з відповідним листом від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому просив переглянути Порядок № 244 у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за №666.

Отже, як зазначили суди, направляючи до Мінрегіону скаргу (пропозицію) позивача, відповідач фактично погодився з доводами позивача викладеними у пропозиції від 28 вересня 2018 року. У разі ж повної відповідності спірного нормативного акта вимогам законодавства, відповідач повинен був би прийняти рішення та повідомити позивача про те, що відповідний акт проаналізований та відповідає чинному законодавству, чого останнім зроблено не було.

До того ж, як встановили суди, на виконання вказаного листа Мінрегіону листом від 23 січня 2019 року №7/14.4/1005-19 повідомило Мін'юст про розроблення проекту наказу "Про внесення змін до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та про направлення після завершення регламентних погоджувальних процедур проекту вказаного нормативно-правового акта на правову експертизу та державну реєстрацію до Мін'юсту.

Разом із тим, у листі від 08 січня 2019 року №844/39346-33-18/10.1.3, в якому відповідач просив переглянути Порядок № 244, зазначено, що він направлений до Мінрегіону у зв'язку зі зверненням позивача від 08 грудня 2018 року за № 666.

Проте звернення позивача від 08 грудня 2018 року за № 666 не є пропозицією щодо перегляду підпунктів 1.5 та 1.6 Порядку № 244, а є скаргою та проханням розглянути пропозицію, яка була подана 28 вересня 2018 року.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для зобов'язання відповідача, після набрання рішенням суду законної сили, попередньо письмово поінформувати Мінрегіон про невідповідність чинному законодавству підпунктів 1.5,1.6 Порядку № 244, та необхідність у 5-денний строк внести до нього зміни або визнати його таким, що втратив чинність, і відповідний нормативно-правовий акт у цей самий строк подати на державну реєстрацію в установленому законодавством порядку.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, при цьому, вони були предметом перевірки судом апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець