ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 420/1840/21

адміністративне провадження № К/9901/31330/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/1840/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, ухвалене у складі головуючого судді Бжассо Н.В.

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 01.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 03.11.2020 № 154750000489 в частині проведення перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення відсоткового співвідношення вже призначеного 06.12.2018 їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 84% до 50%;

зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - Теруправління ДСА) від 26.02.2020 № 5-513/20/12, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є суддею у відставці, з 03.12.2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди працюючого судді. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 420/2609/2, відповідачем здійснено перерахунок її щомісячного довічного утримання судді у відставці, проте, при перерахунку зменшено розмір довічного грошового утримання з 84% до 50% суддівської винагороди.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.04.2021 частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними та скасував рішення ГУ ПФУ від 02.11.2020 та від 03.11.2020 №№ 154750000489 в частині проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

визнав протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення відсоткового співвідношення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 54 % до 50 %;

зобов`язав ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Теруправління ДСА від 26.02.2020 № 5-513/20/12, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;

в іншій частині позову - відмовив.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2021 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, ухвалив нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. 19.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Верховний Суд ухвалою від 07.09.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною вище апеляційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Вищої ради правосуддя від 15.11.2018 № 3495/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Іллічівського міського суду Одеської області у відставку», ОСОБА_1 звільнено з посади судді Іллічівського міського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 03.12.2018 позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке згідно із рішенням № 154750000489 про його призначення обраховано у розмірі 84 % від заробітку, з урахуванням стажу на посаді судді: 22 роки 4 місяці 18 днів.

Теруправлінням ДСА позивачці видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 5-513/20/12.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №420/2609/20, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Теруправління ДСА від 26.02.2020 № 5-513/20/12, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020

На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ здійснило позивачці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому згідно із рішенням відповідача від 03.11.2020 № 154750000489 після відповідного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.11.2020 його розмір у відсотковому значенні склав 50 % суддівської винагороди. У рішенні відповідача від 02.11.2020 № 154750000489 вказано, що стаж на посаді судді складає - 22 роки 3 місяці 26 днів.

Окрім того, з наданої відповідачем копії пенсійної справи позивачки суди встановили, що відповідачем також прийнято рішення від 02.11.2020 № 154750000489 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, виходячи з відсоткового значення 50 % суддівської винагороди. У рішенні від 03.11.2020 № 154750000489 вказано, що стаж на посаді судді складає - 22 роки 3 місяці 26 днів.

Не погоджуючись із вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, для визначення стажу на посаді судді ОСОБА_1 відповідачем безпідставно враховано лише 19 років 11 місяців 9 днів (без урахування навчання), оскільки її стаж на посаді судді складає - 22 роки 3 місяці 26 днів, у зв`язку із чим ГУ ПФУ протиправно зменшило відсоткове співвідношення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 54% до 50% при перерахунку її щомісячного довічного утримання судді у відставці.

8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із правомірності дій ГУ ПФУ щодо визначення при перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди, оскільки її стаж на посаді судді становить 19 років 11 місяців 9 днів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційну скаргу позивачка обґрунтувала тим, що відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84%, визначений на підставі діючого на час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавства, та з урахуванням вислуги років, яка відповідно до чинного на час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавства надавала право на 84%, не може бути змінений чи не врахований при черговому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 520/2609/20, яке проводиться у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

10. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим просить залишити останню без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. У силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто в частині відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суми суддівської винагороди працюючого судді.

12. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

13. Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

14. При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).

15. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

16. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

17. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

18. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

19. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

20. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

21. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

22. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

24. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

25. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

26. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

27. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

28. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

29. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

30. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

31. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).

32. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

33. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

34. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

35. У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

36. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

37. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

38. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

39. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

40. Водночас частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

41. Наведена норма неконституційною не визнавалась.

42. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

43. Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

44. Тобто для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.

45. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

46. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20.

47. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

48. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у контексті цієї справи суд також зазначає, що правильність обчислення стажу роботи на посаді судді безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що є однією з головних гарантій незалежності судді, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними актами.

49. За загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.

50. Як було вказано вище, положеннями частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

51. Суд звертає увагу на статтю 2 Рекомендації Ради Європи CM/Rec (2007) 7 Комітету міністрів державам - членам щодо належного адміністрування щодо принципу законності, в якій зазначено, що адміністрування державні органи повинні здійснювати відповідно до закону.

52. У контексті принципу законності загальноприйнято вважати, що незастосування закону можливо лише за умови:

1) встановлення судом ознак неконституційності такого закону вцілому або окремих його положень (частина четверта статті 7 КАС України): якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії; у такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) подолання судом встановлених колізій та застосування іншого акта вищої або такої ж юридичної сили (частина третя та п`ята статті 7 КАС України): у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України; якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України;

3) встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону».

53. При цьому суд зазначає, що частина третя статті 142 Закону №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам частини другої статті 19 Конституції України).

54. Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

55. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

56. Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

57. Водночас Верховний Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

58. Вказана правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 у справі №243/4794/17, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 23.09.2021 у справі №620/1944/20 і суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.

59. Як зазначалось вище, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.

60. Таким чином, суд вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачці в розмірі 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки стаж її роботи на посаді судді з урахуванням половини строку навчання складає 22 роки 3 місяці 26 днів.

61. Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21.

62. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

63. За таких обставин та з урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про правомірність врахування ГУ ПФУ при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише 19 років 11 місяців 9 днів (без урахування навчання) стажу судді позивачки - не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його постанова про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі №420/1840/21 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук С.Г. Стеценко Л.В. Тацій