Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2019 року у справі №818/1194/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №818/1194/18

адміністративне провадження №К/9901/854/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 818/1194/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправним та скасування припису,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (у складі судді Савицької Н.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (у складі колегії суддів: Любчич Л.В., Перцової Т.С., Спаскіна О.А.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідач), і просить визнати протиправним та скасувати припис від 12 лютого 2018 року № 1137-ДК/007/Пр/03/01/-18 старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гриценка А.І.

В обґрунтування позову посилається на те, що 12 лютого 2018 року відповідачем було винесено припис, відповідно до якого ОСОБА_2 приписано в 30-ти денний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки громадянина ОСОБА_4 в об'єднаному садівничому товаристві «Красносільський» на території Нижньосироватської сільської Ради Сумського району площею 0,0043 га. В приписі зазначається, що під час проведення землевпорядною організацією ПП «Мегаполіс» обмірів земельних ділянок виявлено, що суміжним землекористувачем ОСОБА_2 самовільно зайнято частину земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0043 га. Позивач зазначає, що їй невідомо коли такі заміри ПП «Мегаполіс» проводились, які саме земельні ділянки перемірялись, а схема ПП «Мегаполіс» взагалі не містить даних про номери земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування. Крім того, позивач стверджує, що не була присутньою під час обстеження земельних ділянок, про що свідчить відсутність її підпису у акті обстеження земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний припис відповідача прийнято передчасно, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений статтею 2 КАС України, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 04 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 818/1194/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 13 березня 2019 року.

Позивачем та відповідачем подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 03 січня 2018 року № 1137-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» 05 січня 2018 року працівником управління проведено позаплановий захід щодо земельної ділянки як об'єкта перевірки.

12 лютого 2018 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області Гриценком А.І. було складено акт обстеження земельної ділянки № 1137-ДК/5/АО/10/01/-18.

У результаті проведеної перевірки встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 28 грудня 2016 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_3 площею 0,0359 га та земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1, площею 0,0108 га, які розташовані в об'єднаному садівничому товаристві «Красносільський» Нижньосироватської сільської ради Сумського району, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

У ході проведення землевпорядною організацією ПП "Мегаполіс" обмірів земельних ділянок виявлено, що суміжний землекористувач ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 (загальна площа 0,0108 га) площею 0,0043 га, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за пунктом «б» статті 211 Земельного кодексу України та статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку із встановленим порушенням старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Сумській області Гриценком А.І. було винесено припис від 12 лютого 2018 року № 1137-ДК/0007/Пр/03/01/-18. Так, згідно вказаного припису ОСОБА_2 приписано в 30-ти денний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної громадянина ОСОБА_4 в об'єднаному садівничому товаристві «Красносільський» на території Нижньосироватської сільської Ради Сумського району площею 0,0043 га.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на користь незаконності оскаржуваного припису, а тому припис відповідає нормам чинного законодавства, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Крім того, висновки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 05 грудня 2018 року № 1137-ДК/1130АКП/09/01/-17 не скасовано рішеннями суду, не встановлено факту допущення порушень у матеріалах перевірки, а тому вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису безпідставні.

04 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру правочинів слідує, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 червня 2005 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_8 земельну ділянку із кадастровим № НОМЕР_2 у садівничому кооперативі «Красносільський» Нижньосироватської сільської ради під № 826 «б» Сумського району Сумської області, про що 17 червня 2005 року здійснено державну реєстрацію.

Також, у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснила, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою з кадастровим № НОМЕР_2 з часу придбання, тобто, з 2005 року і по теперішній час. На час придбання між вказаною земельною ділянкою та сусідніми земельними ділянками з обох боків стояла огорожа, розташування якої до теперішнього часу не змінювалось позивачем, будь-яких претензій з боку сусідів чи правління садівничого кооперативу не надходило. Крім того, позивач стверджувала, що належна їй земельна ділянка взагалі не межує з земельною ділянкою ОСОБА_4

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

На підставі пунктів 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно підпункту 25-1 пункту 4 вищезазначеного положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного припису стали висновки відповідача про те, що позивач самовільно зайняла частину земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 (загальна площа 0,0108 га) площею 0,0043 га.

В основу таких висновків відповідачем покладені встановлені у ході проведення землевпорядною організацією ПП "Мегаполіс" обміри та схеми земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_4

Однак, судом першої інстанції встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що надана відповідачем на підтвердження підстав винесення оскаржуваного припису схема ПП "Мегаполіс" не містить даних про номери земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, а тому з даної схеми неможливо встановити які саме земельні ділянки перемірялись під час обміру земельних ділянок землевпорядною організацією.

В акті обстеження земельної ділянки № 1137-ДК/5/АО/10/01/-18 відсутній номер земельної ділянки, що обстежувалася.

Крім того, з зазначеного акта судом першої інстанції встановлено, що обстеження проведено у присутності ОСОБА_2, однак ця обставина заперечується позивачем, відсутній її підпис, як особи яка була присутня при обстеженні й підпис про отримання нею вказаного акту.

Також відповідачем при винесенні припису не було досліджено документи щодо узгодження меж земельних ділянок, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в матеріалах справи вказані документи відсутні, до судів попередніх інстанцій не надані.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, з урахуванням частини другої статті 77 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним припису, а тому це рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги про необхідність надання позивачем доказів на користь незаконності оскаржуваного припису колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Крім того, посилання в касаційній скарзі на те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 05 лютого 2018 року № 1137-ДК/1130АКП/09/01/-17 не скасовано рішеннями суду та не встановлено факту допущення порушень у матеріалах перевірки колегія суддів вважає безпідставним, оскільки даний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не може бути предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що оскаржуваний припис відповідача прийнято передчасно, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений статтею 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз