Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №464/77/17

провадження №К/9901/22085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенко В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні, стягувачем в якому виступає ОСОБА_1

за касаційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Гулида Р. М. (головуючого), Кулича С. М., Улицького В. З.

І. Суть спору

1. У січня 2017 року Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні № 52243275;

1.2. скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 05 грудня 2016 року про накладення штрафу (ВП № 52243275).

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області знаходиться на виконанні виконавчий лист № 464/4422/13-а, виданий 15 червня 2015 року Сихівським районним судом м.Львова про зобов'язання Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.

3. Відповідачем було прийнято постанову від 05 грудня 2016 року ВП №52243275 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100, 00 грн., за невиконання без поважних причин рішення суду.

4. Позивач вважає, що необхідною передумовою виконання зазначеного судового рішення є наявність у Державному бюджеті України необхідних коштів, однак кошти на даний момент відсутні, тому його вини у невиконанні рішення суду немає. У зв'язку з чим, вважає дії відповідача щодо накладення штрафу протиправними, а зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову від 16 вересня 2016 року ВП № 52243275 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 464/4422/13-а, виданим 15 червня 2015 року Сихівським районним судом м. Львова та надано позивачу термін для добровільного виконання рішення суду.

6. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 08 листопада 2016 р. ВП № 52243275 на боржника - Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, накладено штраф у розмірі 5100,00грн., за невиконання судового рішення без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк.

7. Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свої прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 21 лютого 2017 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо накладення на Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради штрафу у виконавчому провадженні. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області серії від 08 листопада 2016 року ВП № 52243275 про накладення штрафу.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у справі № 464/4422/13-а не виконано позивачем з поважних причин, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, тому дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо накладення на Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради штрафу у виконавчому провадженні є протиправними.

10. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11. Судове рішення Львівського апеляційного адміністративного суду мотивовано тим, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі в справі належного відповідача, тому ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційній скарзі Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не повно з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

19. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

20. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

21. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

22. Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

23. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

24. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

25. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

26. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

27. Тобто, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

28. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

29. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

30. Частиною четвертою статті 195 КАС України в тій же редакції, встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

31. Частиною першою статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

32. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

35. Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

36. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, тому зазначені обставини сталі підставою для правомірного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

37. Враховуючи наведене Верховний Суд приходить висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно наданій судом апеляційної інстанції юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи, із дотриманням норм процесуального права.

38. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

VII. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 464/77/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус