ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа №461/3634/17

адміністративне провадження № К/9901/35578/18 К/9901/46171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (судді - Довгополов О.М., Гудима Л.Я., Святецький В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.10.2016 №960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартир №№25 , 28 , 31 , АДРЕСА_4 з розширенням існуючих балконів», в частині затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 з розширенням існуючого балкону.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.09.2016, у справі №462/6955/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Залізнична районна адміністрація ЛМР, ОСОБА_7 , про приведення до попереднього стану квартири, шляхом демонтажу самочинно розширеного балкону задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 і ОСОБА_6 власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 , шляхом приведення самочинно розширеного балкону до попередніх розмірів 1.05x3.50 м.

Цим рішенням, зокрема, встановлено, що після проведення реконструкції квартири АДРЕСА_4 шляхом збільшення балкону в квартирі АДРЕСА_5 на суміжній стіні з`явилися тріщини, обпадає штукатурка і погіршилось освітлення кімнати, яка межує з квартирою відповідачів.

21.10.2016 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартир № № 25 , 28 , 31 , АДРЕСА_4 з розширенням існуючих балконів».

Не погоджуючись з вказаним рішенням виконавчого комітету, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що є таке, що набрало законної сили судове рішеня, яким зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_6 власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 , шляхом приведення самочинно розширеного балкону до попередніх розмірів 1.05x3.50 м. А тому оскаржуване рішення відповідача є незаконним, та не відповідає вимогам ст.ст. 13 319 379 383 ЦК України.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.10.2016 №960 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію гр. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартир № №25 , 28 , 31 , АДРЕСА_4 з розширенням існуючих балконів» в частині затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 з розширенням існуючого балкону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на реконструкцію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 з розширенням існуючого балкону були затверджені виконавчим комітетом Львівської міської ради в межах його повноважень та з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, з посиланням на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Cуду України від 24.02.2015 у справі №21-24а15, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права і обов`язки тільки тих суб`єктів, яким його адресовано, або визначеного цим актом певного кола суб`єктів. Таким чином, покликання позивача на порушення його прав оскарженим рішенням є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується безпосередньо його. А відсутність у будь-кого крім власників вказаних земельних ділянок, в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 з розширенням існуючого балкону ОСОБА_1 було подано не всі документи, а саме не подано письмової згоди власників суміжних квартир, зокрема позивача, що в силу положень п. 7 Стандарту послуги з надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію житлових та нежитлових приміщень (будівель) за рахунок влаштування балконів, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 16.11.2012 №800 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію житлових та нежитлових приміщень (будівель) за рахунок влаштування балконів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача, в частині затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 з розширенням існуючого балкону, є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд дійшов висновку, що надання третій особі, як власнику суміжної з позивачем квартири, містобудівних умов та обмежень, безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача.

Суд виходив з того, що при здійсненні реконструкції квартир у багатоквартирному будинку їх власники зобов`язані враховувати і не порушувати прав власників інших квартир, а тому всі дії, що стосуються такої реконструкції, в тому числі одержання особами, які мають намір її здійснити, містобудівних умов та обмежень, безпосередньо стосуються прав та законних інтересів власників суміжних квартир, відповідно останні мають право оскаржити до суду всі рішення контролюючих і дозвільних органів, які стосуються процесу складення і погодження відповідної містобудівної документації.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідач та третя особа, звернулись з касаційними скаргами, в яких посилаються на порушення апеляційним судом, що призвело до ухвалення судового рішення, яке на їх думку підлягає скасуванню.

Третя особа - ОСОБА_1 в обгрунтування касаційної скарги покликається на те, що:

- на момент виникнення спірних правовідносин ні Закон №3038-VІ, ні Порядок №109 не передбачали можливості скасування містобудівних умов та обмежень;

- рішення про затвердження містобудівних умов не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки такі є лише однією з складових вихідних даних, а їх скасування не може призвести до відновлення прав, якщо такі порушені внаслідок реконструкції;

- на момент винесення рішень у справі реконструкція квартири АДРЕСА_4 з роширенням існуючого балкону завершена на підставі чинних на той час містобудівних умов і обмежень та за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену квартиру після проведеної реконструкції;

- на момент виникнення спірних правовідносин Стандарти послуг з надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію житлових та нежитлових приміщень (будівель) за рахунок влаштування балконів, на які зроблено посилання суду апеляційної інстанції, втратили чинність;

- ОСОБА_2 не є належним позивачем у справі, оскільки не є власником квартири АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_8 , а тому позивач не є особою, права чи законні інтереси якої можуть бути порушені оскаржуваним рішенням;

- суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси осіб - власників квартир №№25 , 28 , 31 без залучення їх до участі у справі, оскільки містобудівні умови та обмеження були видані на забудову однієї земельної ділянки гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на реконструкцію їх квартир №№25 , 28 , 31 , АДРЕСА_4 і будь-яких демонтаж балкону квартири №34 , що розташована на 5 поверсі будинку в майбутньому може призвести до порушень прав зазначених громадян.

Просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач в обгрунтування касаційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих повноважень, з дотриманянм вимог діючого, на час його прийняття, законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, наголошує на безпідставності покликань позивача про порушення оскаржуваним рішення його прав, оскільки таке є правовим актом індивідуальної дії, та породжує права й обов`язки тільки тих суб`єктів, яким його адресовано.

Просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Натомість у постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Крім того, у постанові від 05.12.2018 (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Виникнення спірних правовідносин, у справі яка розглядається, зумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача про затвердження третій особі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для реконструкції квартири з роширенням існуючого балкону.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивача, його житлових прав, як власника квартири суміжної з квартирою третьої особи, на проведення реконструкції якої, відповідач видав містобудівні умови та обмеження.

При цьому, позивач не був заявником прийнятого відповідачем рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, приймаючи таке рішення відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не здійснював безпосередньо щодо позивача владні управлінські функції, відтак позивач не є учасником публічно-правових відносин, які виникли у зв?язку з прийняттям оскаржуваного у цій справі рішення.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення відповідача щодо затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на реконструкцію квартири третьої особи, скільки законність проведення третьою особою будівельних робіт щодо реконструкції квартири, яка є суміжною з квартирою позивача, наслідків, які такі дії спричинили та захисту у зв?язку з цим житлових прав.

Водночас, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як власника суміжної квартири, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Схожі підходи було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та від 05.12.2018 у справі №804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 у справі №809/78/16, від 22.09.2019 у справі № 824/2393/15-а, від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238 239 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та виконавчого комітету Львівської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - скасувати.

Провадження у справі №461/3634/17 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про скасування рішення, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук