Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2018 року у справі №826/14525/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа №826/14525/17

адміністративне провадження №К/9901/62463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Кузьменко А. І.) від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Степанюка А. Г., суддів Кузьменка В. В., Шурка О. І.) від 28 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним правочину (трансакції) повернення коштів за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 на суму 40 000,00 грн, що належить ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладниці Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський», банк), що має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 на суму 40 000,00 грн, що належить ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що Уповноважена особа Фонду безпідставно не включила її до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» (переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду).

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 травня 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 01 червня 2016 року № 42/2, в частині визнання нікчемним правочину (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів на її рахунок № НОМЕР_1 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр») коштів у сумі 40 000,00 грн.

Зобов`язав Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладниці, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на загальну суму 40 000,00 грн, які обліковуються на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 01 червня 2016 року № 42/2, стосовно визнання нікчемним правочину (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів у сумі 40 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр» і прийняв у цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, у частині невключення до нього ОСОБА_1

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року залишив без змін.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2018 року Уповноважена особа Фонду подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усіх обставин справи. За позицією скаржника, договір, укладений між позивачкою та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» від 12 травня 2016 року № 980-006-000237617, є договором позики, а тому такі кошти не є вкладом у розумінні Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Також скаржник зазначив, що правочини, які вчинені під час дії відповідної заборони в банку, який віднесений Національним банком України до категорії проблемних, є нікчемними відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VІ.

Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 жовтня 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 лютого 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копією виписки по особовим рахункам з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.

12 травня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» укладено договір № 980-006-000237617, за умовами якого позивачка передала товариству у власність грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн на строк не більше 91 дня, а ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов`язувалося повернути вказані кошти ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» та виплатити проценти за користування вказаними коштами.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» здійснило повернення коштів у сумі 40 000, 00 грн, а також виплатило нараховані проценти в розмірі 177,04 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Дана інформація підтверджується довідкою про стан рахунку № НОМЕР_1 з 19 травня по 31 жовтня 2016 року.

Тобто, станом на 19 травня 2016 року залишок коштів на рахунку позивачки № НОМЕР_1 становив 40 177,04 грн, що підтверджується також витягом з Додатку до Акту № 2 від 01 червня 2016 року, виданим ПАТ «Банк Михайлівський» (ліквідація).

З матеріалів справи також убачається, що постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ про «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» установлені обмеження в діяльності банку, та банк визнано проблемним.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» 23 травня 2016 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

У зв`язку з прийняттям Правлінням Національного банку України рішення від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» у той же день виконавчою дирекцією Фонду було ухвалено рішення № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

У подальшому тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» складено акт від 01 червня 2016 року № 2 «Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності», де вказано про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, а саме: виконання 19 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн.

Згідно до витягу з Додатку 2 до акту від 01 червня 2016 року № 2, складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду, у перелік вкладників, платіжні документи яких від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року були виконані ПАТ «Банк Михайлівський», входить і ОСОБА_1 із сумою коштів 40 177,04 грн (за договором № 980-006-000237617).

01 червня 2016 року Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» винесено наказ № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», відповідно до якого встановлена нікчемність Депозитного договору та застосовано наслідки такої нікчемності.

У листопаді 2017 року позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою про внесення змін до реєстру вкладників та задоволення її грошових вимог у розмірі 40 000,00 грн за рахунок Фонду шляхом включення її до Переліків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський». Однак, відповіді від відповідача на зазначену вище заяву ОСОБА_1 не отримала.

За таких обставин відповідач відмовив ОСОБА_1 у включенні її до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вважаючи, що Уповноважена особа Фонду протиправно не включила її до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів у розмірі 40 000,00 грн за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачка, як вкладниця ПАТ «Банк Михайлівський», має право на суму граничного розміру відшкодування коштів за своїм вкладом. За позицією судів, Уповноважена особа Фонду безпідставно віднесла до категорії нікчемних правочин (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр» коштів у сумі 40 000,00 грн. Крім того, Уповноважена особа Фонду не довела наявності правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ФГВФО відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Гарантії ФГВФО є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, установленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI називається тимчасовою адміністрацією.

За приписами ч. 2 ст. 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Частинами 3, 5 зазначеної вище статті Закону № 4452-VI також передбачено, що виконавча дирекція ФГВФО не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

За змістом ч. 1 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). ФГВФО набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI).

Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банк, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 цього Закону.

Як зазначалося вище, наказом Уповноваженої особи Фонду від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973, 74 грн, у відповідності до положень п. 7- 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта від 01 червня 2016 року № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19 травня 2016 року здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» включено позивачку.

Судова колегія Верховного Суду звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, правомірно виходили з того, що здійснення транзакцій під час дії постанови Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», не є достатньою підставою для визнання цих транзакцій нікчемними.

Як було зазначено вище, у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

При цьому, Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12 серпня 2015 року, ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-IV доповнено п. 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Разом з цим, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому 15 листопада 2016 року за прийнято Закон України № 1736-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким також внесені зміни до Закону № 4452-VI, для врегулювання таких питань:

- поширення на зазначених осіб гарантій відшкодування коштів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- посилення відповідальності небанківських фінансових установ (у тому числі пов`язаних із банками), якими у зазначений вище спосіб були залучені, як позика, кошти від фізичних осіб;

- установлення заборони фінансовим установам залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов`язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи;

- встановлення обов`язку банка при виконанні функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів від фізичних осіб попередньо ознайомлювати у письмовій формі таких фізичних осіб про непоширення на їх кошти, залучені на користь третіх осіб, гарантій, встановлених Законом № 4452-VI.

19 листопада 2016 року набрали чинності положення п. 15 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №4452-VІ, внесені Законом № 1736-VІІІ, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонд зобов`язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч. 1 ст. 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що операції щодо повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивачки були вчинені після віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних.

Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11 листопада 2014 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого банк, у якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», як Довірителя, на умовах строковості та платності.

У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ «Банк Михайлівський» мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.

На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ «Банк Михайлівський» від імені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - Договір позики).

Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі від 12 травня 2016 року № 980-006-000237617 між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачкою.

Матеріали справи не містять відомостей, що позивачка була повідомлена банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті на рахунок позивачки за договором з небанківською фінансовою установою.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що кошти ОСОБА_1 відповідають чітко визначеним критеріям, обумовленими змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивачка, відповідно - до вкладниці ПАТ «Банк «Михайлівський».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року у справі № 823/1674/18.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій п. 2, 7- 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-IV колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені положення Закону № 4452-IV до спірних відносин за участю ПАТ «Банк Михайлівський» не застосовуються з огляду на те, що ці відносини врегульовано спеціальним Законом № 1736-VIII.

Відповідно до положень ст. 27 Закону № 4452-VI (у редакції Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII, що діяла на момент ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судового рішення), Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО за цим Законом та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення №14), протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, у частині невключення до нього ОСОБА_1 , а також щодо зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладниці, що має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на загальну суму 40 000,00 грн (у межах позовних вимог), які обліковуються на її рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський».

Водночас, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду, яке оформлено наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 (у тому числі додатки до нього), стосовно визнання нікчемним правочину (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів у сумі 40 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр».

Згідно з ч. 1, 2 та 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Права позивачки в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Така сама правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16), від 02 квітня 2019 року (справа № 816/4666/15).

Отже, установлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваного зазначеного вище наказу Уповноваженої особи Фонду не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських та цивільних судах).

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду, яке оформлено наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 (у тому числі додатки до нього) стосовно визнання нікчемним правочину (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів на її рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ «Інвестиційно розрахунковий центр» коштів у сумі 40 000,00 грн, підлягає скасуванню, а провадження у цій частині - закриттю.

Частиною 1 ст. 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 315, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», яке оформлено наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 (у тому числі додатки до нього) стосовно визнання нікчемним правочину (транзакції) щодо зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр» коштів у сумі 40 000,00 грн - скасувати, провадження в цій частині закрити.

У решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін