Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №826/20775/14

адміністративне провадження №К/9901/5346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року (судді Арсірій Р.О., Гарник К.Ю., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року (судді Костюк Л.О., Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (далі - ТОВ) до ДАБІ про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

У грудні 2014 року ТОВ звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ДАБІ від 27 вересня 2014 року № 236/14/7/26-22/2907/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Спірна постанова).

Вимоги мотивувало тим, що перевірка, за результатом якої було прийнято оскаржену постанову, проведена з порушенням норм Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553. Крім того, зазначило, що не допускало порушення норм частини восьмої статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3038-VІ) та не зазначало недостовірних відомостей при реєстрації декларації про початок будівельних робіт. Також вказало, що всупереч вимогам пункту 25 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, ТОВ не отримувало оскаржуваної постанови, а про існування останньої дізналося з матеріалів виконавчого провадження № 45159924.

Суди встановили, що інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція) провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Державним вищим навчальним закладом «Київській індустріальний коледж» та ТОВ на об'єкті будівництва «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Українській, 6, у Шевченківському районі м. Києва», за результатом якої складено акт від 18 липня 2014 року (далі - Акт перевірки).

За Актом перевірки будівельний майданчик по категорії складності інженерно-геологічних умов згідно з ДБН А.2.1-1-2008 «Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва» відноситься до ІІІ категорії складності. Замовники будівництва затвердили проектну документацію, яка не отримала позитивний висновок експертизи, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 31 Закону № 3038-VІ та абзацу 2 пункту 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560, і таким чином порушили статтю 23 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність». У зв'язку з цим замовники будівництва зазначили недостовірні відомості у декларації про початок виконання будівельних робіт у частині проведеної експертизи проекту будівництва, що є порушенням частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VІ.

На підставі Акта перевірки відповідач виніс припис від 18 липня 2014 року, яким зупинив виконання будівельних робіт до усунення допущених порушень та склав протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18 липня 2014 року.

За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідач виніс Спірну постанову, якою за порушення норм частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VІ визнав винним позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 208/94-ВР) та наклав штраф у сумі 109 620 грн.

ТОВ не погодилося зі Спірною постановою і звернулося до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 квітня 2015 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував Спірну постанову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 червня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із цими рішеннями, ДАБІ звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі зазначила, що хоча суди і правильно встановили, що не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів І-ІІІ категорій складності, проте не взяли до уваги те, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 31 Закону № 3038-VІ обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які, зокрема споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - в частині міцності, надійності та довговічності будинків і споруд. Отже, проектна документація на будівництво об'єктів І-ІІІ категорії складності, що споруджується на територіях із складними інженерно-геологічними умовами (ІІ-ІІІ категорії складності) підлягають обов'язковій експертизі щодо їх міцності, надійності та довговічності.

Йдеться у скарзі й про те, що суди не взяли до уваги, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 5 Закону № 208/94-ВР.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Згідно зі статтею 10 Закону № 687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону № 3038-VІ визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно з частинами першою, другою статті 41 Закону № 3038-VІ, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи <…> (частина четверта статті 41 Закону № 3038-VІ).

Як видно зі Спірної постанови, орган державного архітектурно-будівельного контролю встановив, що замовник будівництва не отримав позитивний висновок експертизи, що передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 31 Закону № 3038-VІ, відтак зазначив недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт в частині проведення експертизи проекту декларації і на цій підставі визнав ТОВ винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР.

Згідно з цією нормою суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації, зокрема на об'єктах ІІІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Відповідно до норм статті 36 Закону № 3038-VІ реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Як вбачається з декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням по вул. Українській, 6 в Шевченківському районі м. Києва» зареєстрованій 13 червня 2014 року № КВ 083141640454, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач зазначив, що проектна документація розроблена ТОВ «ППК» та затверджена наказом директора Державного вищого навчального закладу «Київській індустріальний коледж» та директора ТОВ від 26 травня 2014 року № 5, категорія складності ІІІ, експертиза проекту будівництва не проводилась.

Отже, у вказаній декларації про початок виконання будівельних робіт позивач не вказав про проведення експертизи проекту будівництва, що свідчить про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем норм частини восьмої 8 статті 36 Закону № 3038-VІ та зазначення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, в частині проведеної експертизи проекту будівництва.

Крім того, суди встановили, що 23 липня 2014 року Інспекція оформила наказ № 42 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Позивач не погодився з винесеним наказом та оскаржив його до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 826/11314/14 постановою від 26 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, адміністративний позов ТОВ задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ Інспекції від 23 липня 2014 року № 42 «д» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 04 вересня 2014 року у справі № 826/12237/14 за позовом Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж» до Інспекції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 липня 2014 року № 235/14/7/26-26/2907/02/2, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2014 року, позовні вимоги Державного вищого навчального закладу «Київський індустріальний коледж» задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 липня 2014 року № 235/14/7/26-26/2907/02/2, прийняту.

Отже, суди дійшли висновку про те, що відсутність факту порушення позивачем норм частини восьмої статті 36 Закону № 3038-VІ свідчить про протиправність прийнятої на підставі такого порушення Спірної постанови

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини в адміністративній справі, дослідили докази, надані на їх підтвердження, і дійшли обґрунтованого висновку про протиправність Спірної постанови.

Доводи касаційної скарги про звернення позивача до адміністративного суду із пропуском строку, встановленого статтею 5 Закону № 208/94-ВР, не містять підстав для визнання їх обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ТОВ дізналося про Спірну постанову 26 грудня 2014 року, тому п'ятнадцятиденний строк, встановлений у статті 5 Закону № 208/94-ВР, правильно обчислювало з 26 грудня 2014 року, тобто з часу, коли дізналося про Спірну постанову.

Такі обставини не дають причин вважати, що звернення до суду відбулося з порушенням строків.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко