Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №816/2042/16

касаційне провадження №К/9901/3492/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 (суддя - Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо зарахування грошових коштів, сплачених Товариством, що були перераховані платіжними дорученнями: № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015, в якості авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій в рахунок неіснуючого боргу; зобов'язати Інспекцію вчинити дії по відображенню в інтегрованій картці платника податку переплати з податку на прибуток страховика у сумі 1532678,18 грн., яка була здійснена Товариством в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток страховика, що були перераховані платіжними дорученнями № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015, та не повернута Товариству в установленому законом порядку та не зарахована в рахунок сплати податку на прибуток в інші періоди; зобов'язати Інспекцію вчинити дії зі складання висновку про повернення надмірно сплаченого Товариством податку на прибуток страхових організацій у сумі 1532687,18 грн. з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що судовими рішеннями у справах № 816/1101/15-а, № 816/4388/15, № 816/725/16, які набрали законної сили, були визнані неправомірними порядок та підстави формування Інспекцією в інтегрованій картці Товариства податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1381404,57 грн., проте Інспекція неправомірно здійснювала зарахування авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій Товариства протягом березня-листопада 2015 року в рахунок погашення такого податкового боргу, неправомірно не відображала в інтегрованій картці платника податку суми переплати з податку на прибуток страхових організацій у сумі 1532687,18 грн. та неправомірно не склала і не подала відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення Товариству надмірно сплаченого ним податку на прибуток страхових організацій у сумі 1532687,18 грн. за заявою Товариства.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.05.2017 позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо зарахування грошових коштів, сплачених Товариством за платіжними дорученнями № 263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015, у якості авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій в рахунок податкового боргу; зобов'язано Інспекцію вчинити дії по відображенню в інтегрованій картці платника податку переплати з податку на прибуток страховика у сумі 1532678,18 грн., яка виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток страховика, що були перераховані за платіжними дорученнями №263 від 25.03.2015, № 442 від 29.04.2015, № 525 від 25.05.2015, № 667 від 24.06.2015, № 880 від 29.07.2015, № 1084 від 27.08.2015, № 04 від 28.09.2015, № 1478 від 27.10.2015, № 1681 від 25.11.2015; зобов'язав Інспекцію підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплаченої Товариством суми податку на прибуток страхових організацій у сумі 1532687,18 грн. з відповідного бюджету.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.07.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди встановили, що 06.02.2015 Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на прибуток, у якій самостійно розрахувало розмір авансового внеску у розмірі 498307,00 грн., який щомісячно перераховувало до бюджету протягом березня-листопада 2015 року. За результатами 2015 року Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, у якій у рядку « 04 - об'єкт оподаткування» задекларувало суму 26500,00 грн., а у рядку « 16 ЗП - зменшення нарахованої суми» задекларувало переплату з податку на прибуток у сумі 4484763,00 грн. Платіжним дорученням від 17.02.2015 № 120 Товариство сплатило податок на прибуток страхових організацій за IV квартал 2014 року в розмірі 1386932,00 грн. Таким чином, загальна сума перерахованих Товариством на відповідний рахунок авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій склала 4618176,00 грн. 04.08.2016 на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 816/725/16, яка набрала законної сили, Товариство отримало з відповідного бюджету кошти з переплати з податку на прибуток страхових організацій у сумі 2710341,82 грн. Крім того, на підставі податкових декларацій Товариства з податку на прибуток за підсумками 2015 року та за І квартал 2016 року Інспекцією за рахунок сплачених Товариством авансових внесків погашені податкові зобов'язання Товариства з податку на прибуток страховика за ІV квартал 2015 року на суму 316920,00 грн. та за І квартал 2016 року на суму 58227,00 грн. Таким чином, в інтегрованій картці платника повинна зберігатись переплата Товариства з податку на прибуток у розмірі 1532687,18 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що судовими рішеннями у справах № 816/1101/15-а, № 816/4388/15, № 816/725/16, які набрали законної сили, були визнані неправомірними порядок та підстави формування Інспекцією в інтегрованій картці Товариства податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1381404,57 грн., з огляду на що Інспекція неправомірно зарахувала сплачені Товариством авансові внески з податку на прибуток страхових організацій в рахунок погашення такого податкового боргу, неправомірно не відобразила в інтегрованій картці платника податків суму переплати з податку на прибуток страховика та неправомірно не повернула Товариству суму надмірно сплаченого податку за його заявами від 13.04.2016, від 29.04.2016 та від 22.08.2016.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.08.2017 залишив касаційну скаргу без руху та встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги до 20.10.2017. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки статті 59 Податкового кодексу України закріплює обов'язок контролюючого органу вживати заходи у разі, коли платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки шляхом винесення та направлення такому платникові податкової вимоги, а судове рішення у справі №816/1101/15-а суперечить інтересам держави, оскільки кошти від Товариства до бюджету не надійшли. Також Інспекція вказує, що контролюючим органом не можуть бути вчинені дії щодо зарахування переплати Товариства в рахунок сплати поточних зобов'язань з огляду на її відсутність в інтегрованій картці платника через відсутність факту надходження коштів за платіжними дорученнями у ПАТ «Банк Фінанси та Кредит».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував справу із суду першої інстанції, а ухвалою від 07.02.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 13.02.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначена у статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктом 32.2 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суди встановили, що згідно відомостей інтегрованої картки платника з 19.02.2015 у Товариства обліковується податковий борг з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1381404,57 грн., який виник внаслідок невиконання банківською установою доручення Товариства на переказ коштів в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань. Судовими рішеннями у справах № 816/1101/15-а, № 816/4388/15, № 816/725/16, які набрали законної сили, були визнані неправомірними порядок та підстави формування Інспекцією в інтегрованій картці Товариства податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1381404,57 грн., з огляду на що Інспекція неправомірно зарахувала сплачені Товариством протягом березня - листопада 2015 року авансові внески з податку на прибуток страхових організацій в рахунок погашення такого податкового боргу.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 був затверджений Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (який був чинним до 10.06.2016), положеннями якого визначено, що: з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником (пункту 1 розділу ІІ); Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою (пункт 11 розділу ІІ); Нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (пункту 1, 2 розділу ІІІ); У разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункту 1 розділу V).

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, положеннями якого визначено, що: Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів, при цьому не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків. Посилання Інспекції на невідповідність судового рішення у справі №816/1101/15-а вимогам закону, є безпідставними, оскільки зазначене рішення вступило в законну силу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна