Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/1233/17 803/1112/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Волинської митниці ДФС

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя - Ковальчук В.Д.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)

у справі № 803/1112/17

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Волинської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів , -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2017/00021 від 09.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, прийнятими в порушення вимог Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки позивачем під час митного оформлення надані всі необхідні документи, які повністю та об'єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017, адміністративний позов задоволено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що надані позивачем документи для підтвердження митної вартості імпортованого легкового автомобіля є достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а відтак митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Волинська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому в касаційній скарзі наголошено на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачем до митного оформлення не надано платіжних документів, а також документів, які містять відомості про вартість страхування. Крім того, в технічному паспорті від 27.09.2017 відсутня інформація про фактичного продавця UAB «Gelgotos Transportas», a зазначені власник реєстраційного посвідчення ALD Automative та користувач транспортного засобу Тк Bygge-Holding A/S, що може свідчити про наявність договорів з іншими (третіми) особами, що стосуються даної операції з купівлі-продажу автомобіля, або ж наводити на сумніви щодо законності проведеної операції з купівлі-продажу автомобіля.

ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому вказала на необґрунтованість та безпідставність доводів Волинської митниці ДФС, у зв'язку з чим просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.08.2017 для митного оформлення товару - легкового автомобіля для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, марки Ford, модель Mondeo, б/в, номер кузова НОМЕР_1, календарний рік виготовлення 2011, тип двигуна - дизельний, об'єм - 1997 см3, потужність двигуна - 120 кВт, тип кузова - універсал, представником позивача було подано митну декларацію №UA205090/2017/030184 від 07.08.2017 та комплект документів, зокрема: рахунок-фактуру GА №2017-01758 від 31.07.2017, попередній рахунок №4087994 від 06.07.2017, акт приймання-передачі автомобіля №201701758 від 01.08.2017, копію митної декларації країни відправлення №17LTKR500EK0210CO, свідоцтво про тимчасову реєстрацію №14644466 від 28.07.2017, свідоцтво договору обов'язкового страхування №LT/АЕС7199866 від 28.07.2017.

Вказаний товар був придбаний позивачем у компанії «Gelgotos Transportas» згідно з рахунком-фактурою GA №2017-01758 від 31.07.2017 за ціною 5309,00 євро та задекларований за першим методом, тобто за ціною контракту.

За результатами розгляду наданих позивачем документів митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2017/00021 від 09.08.2017, відповідно до якого визначила митну вартість автомобіля за ціною 7142,10 євро, а також картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2017/00006 від 09.08.2017.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи для підтвердження митної вартості імпортованого легкового автомобіля є достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять жодних вказаних відповідачем розбіжностей, натомість останнім не доведено правомірність коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не є обґрунтованими з огляду на наступне.

Однією з підстав для коригування митної вартості автомобіля, на що посилається відповідач, стало виявлення розбіжностей щодо ціни в попередньому рахунку від 06.07.2017 №4087994 та рахунку-фактурі від 31.07.2017 № GA №2017-01758, яка становить відповідно 5408 євро і 5309 євро.

Судами встановлено, що згідно з попереднім рахунком від 06.07.2017 №4087994, вартість автомобіля Ford Mondeo, б/в, номер кузова НОМЕР_1, становить 4710,00 євро, вартість транспортування від Данії до Литви - 380,00 євро, вартість податку аукціону - 100,00 євро, що разом становить 5190,00 євро. Разом з тим, в попередньому рахунку передбачено два способи транспортування автомобіля, в залежності від вибору якого буде сформовано остаточну ціну за товар. Так, перший спосіб транспортування передбачав транспортування товару своїм ходом, вартість якого становить 119,00 євро, та другий спосіб - автовозом, вартість якого 99 євро.

Так, позивач обрала перший спосіб транспортування - своїм ходом, вартість якого становила 119,00 євро, а з урахуванням вартості автомобіля (4710,00 євро), транспортування з Данії до Литви (380,00 євро) та податку аукціону (100,00 євро) остаточна ціна товару становить 5309,00 євро, що відповідає ціні зазначеній у рахунку-фактурі від 31.07.2017 та відображена декларантом в графі 42 митної декларації №UA205090/2017/030184 від 07.08.2017, тобто задекларована за першим методом.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність розбіжностей щодо ціни автомобіля, яка відображена в попередньому рахунку та рахунку-фактурі, що пов'язано з помилковим включенням митницею до ціни товару вартості одразу двох способів транспортування автомобіля. Крім того, суди встановили, що декларантом на підтвердження способу транспортування товару до митної декларації №UA205090/2017/030184 від 07.08.2017 було додано фіскальний чек на придбання пального №69/3227 від 01.08.2017 на суму 22,28 євро, яка включена декларантом до складу витрат на транспортування автомобіля від республіки Литва до митного кордону України власним ходом. Відтак, у митниці були відсутні підстави витребовувати у позивача перевізні документи, що підтверджують витрати, пов'язані з транспортуванням товару.

Доводи відповідача про ненадання перекладів технічного паспорта на автомобіль та декларації країни відправлення є безпідставними, оскільки вказані документи надавалися додатково позивачем на письмовий запит митниці.

Посилання відповідача на відсутність інформації про продавця товару UAB "Gelgotos Transportas" в технічному паспорті від 27.09.2017 №13447843 13082647, в якому зазначені власник реєстраційного посвідчення ALD Automotive та користувач транспортного засобу Tk Bygge-Holding A/S, суди цілком вірно відхилили у зв'язку з ненаведенням обґрунтування в оскарженому рішенні яким чином це впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля.

Як встановлено судами, під час митного оформлення позивачем було надано свідоцтво договору обов'язкового страхування №LT/АЕС7199866 від 28.07.2017, на підставі якого відповідач дійшов висновку про здійснення страхування імпортованого товару та, як наслідок, про необхідність надання декларантом відповідних страхових документів. Надати вказані документи позивач відмовився та повідомив митницю про те, що страхування автомобіля не проводилося, а зазначений документ є свідоцтвом договору обов'язкового страхування звичайної цивільної відповідальності водіїв транспортних засобів та не є документом, що свідчить про страхування самого транспортного засобу.

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги такі доводи відповідача та, разом з тим, погоджується з судами попередніх інстанцій, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

З приводу посилання відповідача на ненадання ОСОБА_2 банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Разом з тим, ненадання додаткових документів, у тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 803/1112/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова