Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2020 року у справі №826/7516/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа №826/7516/17

адміністративне провадження № К/9901/29428/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ТОВ "Нікея-ЛТД" (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.

Києві від 10 листопада 2016 року №38332/10/26-55-08-05;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2016 року з додатками та доповненням до неї із введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 09 листопада 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ ~organization0~).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року скасовано. Замінено відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ~organization2~).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, а позов задовольнити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 листопада 2016 року директором Товариства Терещенком К. А., у письмовій формі подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період календарний місяць жовтень 2016 року з додатками №2,3,4 та 5 та викладенням доповнень до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2016 року (включно з додатками).

09 грудня 2016 року позивачем засобами поштового зв'язку отримано оскаржуване рішення від 10.11.2016 року №38332/10/26-55-08-05, відповідно до якого, з огляду на п.49.11 ст.49 ПК України, декларація з ПДВ за жовтень 2016 року та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2016 року ТОВ "Нікея-ЛТД" не прийняті, як податкові звіти.

При цьому, податковий орган посилається на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Нікея-ЛТД" за ІПН 33546852557 анульоване 25.05.2016 року.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, Товариство звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовивши у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин (а саме жовтень 2016 року), свідоцтво платника ПДВ позивача було анульовано у зв'язку з чим контролюючий орган діяв виключно в межах наданих йому чинними нормативно-правовими актами повноваженнями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6.1 ст.6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Пунктом 6.1 ст.6 ПК України.

Згідно із п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 ПК України, платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених п.п.16.1.4 ПК України та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 ПК України).

Відповідно до ст.35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених ст.35 ПК України або законами з питань митної справи.

Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених ст.35 ПК України або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється ст.35 ПК України або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Статтею 36 ПК України, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Статтею 36 ПК України або законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються ст.38 ПК України та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених п.46.1 ст.46 ПК України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (п.49.3 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.49.4 ст.49 ПК України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а " і "б" п.49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

22.12.2015 року між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №9258630649, який станом на
09.11.2016 року був чинним.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.49.4 ст.49 ПК України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.49.8 ст.49 ПК України).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.9 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.49.11 ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.49.11 ст.49 ПК України, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період - жовтень 2016 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289; набрав чинності з 01.02.2016 року; далі - Порядок) затверджено, зокрема, нову форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно із п.2 розділу ІІІ вказаного Порядку, декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, позивач з 01.02.2016 року був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації в електронній формі.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, зокрема, щодо її направлення у паперовій формі, замість електронної форми.

Крім того, з поданої декларації з ПДВ за жовтень 2016 року судом апеляційної інстанції встановлено, що у графі "4" позивачем зазначено індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 335468526557.

Разом з тим, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Нікея-ЛТД" за ІПН 335468526557 було анульоване 25.05.2016 року за рішенням контролюючого органу.

Відповідно до п.184.6 ст.184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Так, декларація з податку на додану вартість подається платником, яким є особа, яку зареєстровано платником цього податку у встановленому порядку. Відповідно, подання декларації особою, яку в установленому порядку не зареєстровано платником ПДВ є порушенням вказаних норм.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (набрала законної сили 26 грудня 2018 року) частково задоволенні позовні вимоги ТОВ "Нікея-ЛТД", в тому числі визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2016 року №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Нікея-ЛТД" та зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ "Нікея-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 33546858, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335468526557, свідоцтво № 100342672 про реєстрацію платника ПДВ).

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що на час виникнення спірних відносин (а саме жовтень 2016 року), свідоцтво платника ПДВ Товариства було анульовано у зв'язку з чим контролюючий орган діяв виключно в межах наданих йому чинними нормативно-правовими актами повноваженнями.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судом апеляційної інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини 2 ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 ст.343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх