Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №818/1612/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 818/1612/16

адміністративне провадження № К/9901/40943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від
13.04.2017 (суддя - Осіпова О. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (колегія суддів: Чалий І. С., Зеленський В. В., П'янова Я. В. ) у справі № 818/1612/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан"" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016р. №0001604000/48617 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41951,78
грн.

Обґрунтовуючи позов вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки позивач використовував пальне для власних цілей, а не реалізовував його.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
08.08.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016. №0001604000/48617 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41951,78 грн., у зв'язку із тим, що паливно-мастильні матеріали надавались позивачем виконавцю тільки для виконання робіт відповідно до договору, що підтверджується актами списання матеріалу то операція із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (підрядникам, виконавцям), яке використовується лише для надання послуг замовнику згідно з договорами, не є операціями з реалізації пального, а тому Товариство не реалізовувало пальне і не підлягає обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову.

Вказується, що позивач здійснюючи операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального для заправки техніки, що належить виконавцям, то такі операції є реалізацією пального в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому при здійсненні зазначених операцій Товариство зобов'язане зареєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги переданого (відпущеного, відвантаженого) пального.

Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що фахівцями відповідача 07.11.2016 проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні торгівлі пальним, у зв'язку із чим складено акт №3340/18-19-40-11/30811351. В даному акті встановлено порушення позивачем вимог пп.212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.231.1 ст.231 Податкового кодексу України та вимог пп. 4,6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №113.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом, - 17.11.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0001604000/48617 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41951,78 грн.

Даний штраф був застосований відповідачем, у зв'язку із тим, що позивач не маючи права на реалізацію підакцизного товару і не сплативши акцизного податку, як замовник передав виконавцю - ТОВ "Агро- МТС" 2938 літрів паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) для заправлення його техніки, чим фактично здійснив їх реалізацію.

Не погоджуючись із вказаними висновками відповідача, які стали підставою для винесення спірного у справі податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду, який позов задовольнив, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Тому, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації. Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Пунктом 117.3 статті 117 ПК України, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в межах спірних правовідносин, укладались договори з ТОВ "Агро-МТС" (виконавець) про надання послуг з проведення сільськогосподарських робіт (38094755) - від 30.03.2016 №34-016 та від 16.09.2016 №55-016. Пунктом 2.5 договору від 30.03.2016 №34-016 вбачається надання виконавцем послуг щодо обробки сільськогосподарських угідь позивача власною технікою, яка заправлялась ПММ, що надаються замовником, тобто позивачем. Факт використання таких ПММ і їх обсяг зафіксований відповідними звітами, що долучені до матеріалів справи. При цьому, обставини передачі ПММ від замовника до виконавця, згідно вказаних договорів були встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі лімітно-зібраних карток на одержання ПММ.

З огляду на наведене, та відповідно до вимог підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 та підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо обов'язку реєстрації позивача як платника акцизного податку, оскільки при здійсненні господарських операцій на виконання вказаних умов договорів з ТОВ "Агро-МТС" реалізація пального позивачем не здійснювалась.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від
13.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
08.08.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник