Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №815/116/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 815/116/14

провадження № К/9901/43460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Вовченко О. А. від 2 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Потапчука В. О., Коваля М. П., Семенюка Г. В. від 11 квітня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Є. Є., Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора права на нерухоме майно Привалової Є. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4965908 від 13 серпня 2013 року рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позовні вимоги Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Привалової Є. Є. Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4965908 від 13 серпня 2013 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1.

3. Ухвалою Верховного Суд від 11 вересня 2019 року справу № 815/116/14 передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (оскарження учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції).

4. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року справу № 815/116/14 повернуто на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з реєстрацією майнових прав у зв'язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду, що виключає можливість передачі такої справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та закрити провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України було проведено перевірку військового майна, що перебуває в оперативному управлінні ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів".

У зв'язку із проведенням Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України вказаної вище перевірки, у начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було витребувано реєстраційну справу щодо нежитлового приміщення загальною площею 333 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3.

В матеріалах реєстраційної справи, прокуратурою було виявлено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, відповідно до якого державним реєстратором Приваловою Є. Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20 вересня 1984 року, було дозволено військовій частині 52714 проектування 9-ти поверхового гуртожитку із 2-х блоків для малосімейних між АДРЕСА_1. Вказаним рішенням також було зобов'язано військову частину 52714 розробити проектну документацію на будівництво вказаного об'єкту.

Як вбачається з листа військової частини 52714 № 24/3-127, військовою частиною була надана першому заступнику голови Виконкому Одеської міської ради народних депутатів перед проектна пропозиція на проектування гуртожитку на ділянці між АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 10 липня 1985 року № 354, було вирішено відвести військовій частині 52714 в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,65 га під будівництво 9-ти поверхового гуртожитку для малосімейних із 2-х блоків між АДРЕСА_1.

Актом державної приймальної комісії "Про прийомку закінченого об'єкту до експлуатації" від 28 листопада 1986 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 31 грудня 1986 року № 724 прийнято до експлуатації 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням - їдальня загальною площею 415,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з вказаного акту, зазначений в ньому будинок спроектований генеральним проектувальником - ВП-690 та збудований генеральним підрядником - військовою частиною 78501 і субпідрядними організаціями - військовими частинами № 73545 та № 74932.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 14 грудня 1998 року № 448 "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" і затвердження його статуту", наказано створити на основних фондах й оборотних коштах 215 заводу залізобетонних виробів Одеського територіального інженерно-будівельного управління, Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів".

Актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженого начальником управління економіки та планування - заступником начальника головного управління розквартирування військ капітального будівництва Міністерства оборони України від 20 жовтня 1999 року 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням - їдальня загальною площею 415,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, був переданий до експлуатації Державному підприємству Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів".

Отже, вищезазначені досліджені документи підтверджують, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не є новим будівництвом, як то зазначено в Свідоцтві № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

В судовому засіданні було встановлено, що вбудоване приміщення (їдальня) загальною площею 415,7 кв. м. зазначеної будівлі використовувалось Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" за призначенням. Факт використання Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" вказаного приміщення підтверджується зокрема договором найму робочого місця від 1 травня 2013 року, укладений між позивачем (як наймодавцем) та між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як наймачем).

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, державним реєстратором Приваловою Є. Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1.

Так, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи № 132095051101, оскаржуване рішення було прийнято на підставі таких документів: заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанції про сплату державного мита за державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, копії паспорта ОСОБА_1, кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічного паспорту, технічної характеристики нежитлового приміщення.

7. Вважаючи рішення державного реєстратора права на нерухоме майно Привалової Є. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4965908 від 13 серпня 2013 року рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1 протиправним, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правового договору, а тому спір не є публічно-правовим, випливає із договірних відносин і має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

9. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року Одеським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів", державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Приваловою Є. Є., Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

11. За визначенням пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

12. Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

14. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

15. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції).

16. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції).

17. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

20. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК, в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

21. Аналогічна норма закріплена в частині 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції. Крім того, відповідно до частини 2 цієї статті суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

22. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

23. Таким чином, сама по собі участь суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

24. Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов'язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

25. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26. Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо права власності на не житлове приміщення за адресою: за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення НОМЕР_3 за ОСОБА_1, оскільки позивач шляхом оскарження реєстраційних дій щодо спірного майна фактично намагається встановити факт наявності у нього речового права на спірне нерухоме майно та відсутність такого права у третьої особи ОСОБА_1.

27. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

28. Розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв'яже остаточно спір між особами, які одночасно претендують на набуття речових прав на це майно, оскільки реєстраційні дії являють собою посвідчення факту набуття певних речових прав, однак не є підставою їх набуття.

29. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 19 червня 2019 року у справі № 824/1751/14-а, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб'єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

30. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

31. Доводи касатора щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. В силу положень статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

35. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

І. В. Желєзний