Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №826/3318/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №826/3318/17

адміністративне провадження №К/9901/17685/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 (суддя-доповідач - О. П. Огурцов)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (суддя-доповідач - А. Г. Степанюк, судді - Л. В. Губська, О. В. Епель)

у справі № 826/3318/17

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України,

Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях

про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Обставини справи

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, в якому просив визнати неправомірними та скасувати накази Служби безпеки України від 31.10.2014 №10/58-ос та від 28.11.2014 №451-ос; зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на службі в Управлінні Служби безпеки України в Донецькій області або в іншому територіальному підрозділі на попередній посаді, а в разі її відсутності - на нижчій, але не більше ніж на одну ступінь; стягнути з Управління Служби безпеки України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення і до моменту фактичного поновлення на службі.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
08.05.2019, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

3. Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений місячний строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд.

5. Вказує, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду через пропущення місячного строку на звернення до суду, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд першої інстанції не дослідив в судових засіданнях та не встановив в судовому рішенні факту порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень. Тобто, не з'ясував чи мала місце подія щодо якої повинен вестися облік строку на судове оскарження протиправних дій, та як наслідок виникнення підстави для застосування норми права про пропущення такого строку. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт протиправного застосування норми права про залишення позовної заяви без розгляду через пропущення строку звернення до суду без встановлення факту порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 1 - Служба безпеки України зазначає, що суди правильно застосували норми законодавства, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

7. Відповідач 2 - Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

9. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Нормативне врегулювання

10. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

12. Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту прав, свобод та інтересів особи частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

15. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

16. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

17. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції), згідно із частинами третьою та четвертою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оцінка Верховного Суду

18. У справі, що розглядається, судами встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати накази Служби безпеки України від 31.10.2014 № 10/58-ос та від 28.11.2014 № 451-ос.

19. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 28.02.2017 (згідно відтиску штемпеля на конверті поштового відправлення).

20. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказував, що відповідачем не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку ознайомлення з оскаржуваними наказами, з огляду на що він дізнався про порушення своїх прав тільки ознайомившись з витягами з оскаржуваних наказів.

Також позивач посилався на те, що він є вимушеним переселенцем з Донецьку та обрання до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та відсутністю коштів для отримання адвокатських послуг.

21. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 дізнався про оскаржувані накази наприкінці 2015 року, що підтверджується поданням останнім звернення від 08.12.2015, в якому зазначалося про порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок наказу про його звільнення. Крім того, зі змісту копії листа Управління режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України 28.09.2016 №22/4/К-12245/67 та копії реєстру поштового відправлення від 29.09.2016 і копії супровідного листа Управління Служби безпеки України в Донецькій області від
12.08.2016 №56/11/К-343/11/117 встановлено, що позивач отримав витяги з оскаржуваних наказів в жовтні 2016 року.

22. Таким чином, дізнавшись про своє звільнення наприкінці 2015 року, позивач не скористався правом звернення до суду із позовом про скасування наказів Служби безпеки України і поновлення на роботі у місячний строк, відповідно до положень частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

23. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

24. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

25. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

26. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що норма права про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду може бути застосована лише за умови встановлення судом факту порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

27. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії ", справа "Девеер проти Бельгії").

28. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

29. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

30. Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

31. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

34. Суди правильно застосували норми процесуального права.

35. За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

36. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

37. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

38. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 826/3318/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк