Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №420/5153/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №420/5153/18

адміністративне провадження №К/9901/15162/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, прийняте у складі судді Аракелян М. М. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Вербицької Н. В. (головуючий), Джабурії О. В., Кравченка К. В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.07.2018 №2225 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУНП в Одеській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.07.2018 №1048 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області з 31.07.2018;

1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23 600,00
грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він не погоджується з оскаржуваними наказами, оскільки затримання особи за вчинення кримінального правопорушення чи злочину та повідомлення їй підозру у його вчиненні, не є доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідальність осіб має індивідуальний характер, який належить встановити.

Окрім того, відповідач фактично визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що є неприпустимим.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. З серпня 1996 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

5.07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до поліції, на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області.

6. Військовою прокуратурою Південного регіону у рамках кримінального провадження №42018161010000179 від 09.05.2018 за ч.3 ст.368 КК України, 12.05.2018 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1, у зв'язку з чим, наказом ГУ НП в Одеській області №1473 від 14.05.2018 призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом.

7. Згідно висновку службового розслідування від 19.06.2018,11.11.2016 приблизно о 15 год. 45 хв. по автодорозі Т-1642, "Рені-Долинське" КПП, в напрямку с.

Долинського, Ренійського району рухався автомобіль "ВАЗ 2115", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та з другорядної автомобільної дороги М-15 "Одеса-Рені" на Бухарест, здійснював маневр поворот ліворуч автомобіль "Volkswagen Рassat" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який незважаючи на наявність таблички 2.1 "Дати дорогу", порушивши вимоги п.п. 10.1, 16.11, 33 Правил дорожнього руху, не переконався у безпечності маневру та не надав перевагу у русі транспортному засобу "ВАЗ 2115". В результаті сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення вказаних транспортних засобів та подальше травмування пішоходів - гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, які від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

8. За даним фактом слідчим відділом Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеської області внесені відомості до ЄРДР №12016160400000695, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та того ж дня, 11.11.2016 ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КК України. Слідчим суддею Ренійського районного суду Одеської області відносно підозрюваного гр. ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжений 09.01.2017 до трьох місяців, та 12.02.2017 до шістьох місяців. 06.03.2017 досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201616040000065 зупинено у зв'язку із переховуванням підозрюваного.

9. Наприкінці квітня 2018 року начальник відділу розкриття злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майор поліції Баранівський В. О. після вивчення стану досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за ч.3 ст.286 КК України, які перебувають у провадженні слідчих відділів поліції Одеської області, витребував у СВ Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП кримінальне провадження №12016160400000695 для вирішення питання про подальше проведення досудового розслідування.

10. У подальшому майор поліції Баранівський В. О., доручив старшому слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеської області майору поліції ОСОБА_1 підготувати супровідний лист та направити матеріали кримінального провадження №12016160400000695 до прокуратури Одеської області. В свою чергу, майор поліції ОСОБА_1 підготував супровідний лист, який підписав у майора поліції Баранівського В. О. та зареєстрував за вих. №4/1751 від
10.05.2018. Після цього, того ж дня, майор поліції ОСОБА_1 забезпечив надходження вказаних матеріалів до прокуратури Одеської області.

11. Як встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201816101000019, майор поліції ОСОБА_1.02.05.2018 по телефону викликав ОСОБА_2 до ВРЗуСТ СУ ГУНП за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, для проведення слідчих дій за його участю у кримінальному провадженні №12016160400000695. У визначений час, 07.05.2018 приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_2 прибув до ВРЗуСТ СУ ГУНП, де майор поліції ОСОБА_1, порушивши вимоги ч.1 ст.8, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліції", ст. 133 КПК України будь-які слідчі дії з ним не проводив та вступивши у неділові стосунки, почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США за не притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

12.09.05.2018 ОСОБА_2 разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню працівниками військової прокуратури Південного регіону були внесені до ЄРДР за №42018161010000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

13. У подальшому, 10.05.2018 ОСОБА_8 по телефону домовились про зустріч з майором поліції ОСОБА_1 для обговорення шляхів вирішення проблем, які виникли з її братом ОСОБА_2 Приблизно о 16 год. 00 хв. 10.05.2018 майор міліції ОСОБА_1 під час зустрічі з гр. ОСОБА_8 вступив у неділові стосунки з нею та почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 5000 дол. США за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

14.11.05.2018 з метою отримання неправомірної вигоди майор поліції ОСОБА_1 залучив за невстановлених обставин адвоката Щерблюка О. М., з яким ОСОБА_8 зустрілася біля будинку № 3-б по вулиці Варненській, у м. Одесі та передала для майора поліції ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1034 дол. США, після чого останній був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

15.12.05.2018 майору міліції ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження №42018161010000179 повідомлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16.05 липня 2018 року наказом ГУ НП в Одеській області №2225 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ НП в Одеській області" за грубі порушення вимог ч. 1 ст. 8 та п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006р. КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України "Про Національну поліцію", безвідповідальне відношення до виконання службових обов'язків, що виразилось у безпідставному виклику до слідчого учасника події ОСОБА_2 без проведення з останнім будь-яких слідчих дій, у вступі в неділові стосунки з ним, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до правоохоронних органів, внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ~law24~ від
22.02.2006р., накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1

17. Вказаний наказ реалізований наказом ГУ НП в Одеській області №1048 о/с від
20.07.2018, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 31.07.2018.

18. Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, позов задовольнив.

20. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виключно вироком суду можуть бути підтверджені обставини, описані у висновку службового розслідування та наказі про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, стосовно того, чи мали місце з його боку дії із вступу у неділові стосунки з третьою особою, вимаганні неправомірної вигоди тощо, який в даному випадку відсутній.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22. Касаційна скарга обґрунтована тим, що події, на підставі яких затримано ОСОБА_1 правоохоронними органами, набули суспільного резонансу та негативно вплинули на формування громадської думки, щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції України, рівня довіри населення до поліції, що підтверджується чисельними публікаціями в мережі інтернет. При цьому, скаржник звертає увагу, що позивача звільнено не за порушення відносно нього кримінального провадження, а за порушення норм чинного відомчого законодавства ОСОБА_1 У разі звільнення позивача за вчинення кримінального правопорушення, пункт частини 1 статті 77 Закону "Про Національну поліцію" був би іншим. Жодних порушень вимог чинного законодавства України при проведенні службового розслідування та під час реалізації наказів ГУНП в Одеській області не було допущено.

23. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

24. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

26. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

27. Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

28. Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

29. Згідно з пунктами 6,10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

30. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

31. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32. Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

33. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

34. Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

35. Відповідно до статті статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

36. Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013р. №230 (далі - Інструкція №230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

37. Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції № 230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

38. Згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

VI. Висновок Верховного Суду

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

40. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

42. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

43. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

44. Окремо колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в даному випадку, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Так, позивачем вчинений проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Присяги працівника поліції. Тим самим, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

45. Судом відхиляються доводи позивача про те, що під час службового розслідування відповідач фактично оцінював докази в рамках кримінального провадження, подані на підтвердження винуватості позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. Разом з тим, рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.

Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.

46. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

47. Висновки судів попередніх інстанцій, стосовно того, що підставою для звільнення з поліції був лише факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

48. Посилання позивача на порушення статті 62 Конституції України є необґрунтованими, оскільки Суд не вирішує питання обґрунтованості такого обвинувачення в межах кримінального провадження.

49. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційніним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №4201816101000019, а саме: вимагання від громадянина ОСОБА_2 неправомірної вигоди в сумі 5000 дол. США за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12016160400000695.

50. Позивач помилково вважає, що саме порушення проти нього кримінального провадження було підставою для дисциплінарної відповідальності. Тоді як судові рішення обґрунтовані вчиненням ним дисциплінарного проступку. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

51. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).

52. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

53. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

54. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

55. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку щодо задоволення позовних вимог.

56. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

57. Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

58. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

59. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про протиправність рішень скаржника.

Керуючись статтями 139, 341, 344, п.3 ч.1. ст.349,ст. 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 420/5153/18 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова