Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

справа №806/1848/17

касаційне провадження № К/9901/4889/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 (суддя Нагірняк М.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирської області, треті особи: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петроль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", про визнання дій протиправними, виключення з акту опису майна у податкову заставу нерухомого майна,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" (далі - Товариство, позивач, платник), звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирської області (далі - Інспекція, відповідач, податковий орган), треті особи: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петроль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", в якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо включення до акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159 нерухомого майна - нежитлову будівлю (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан,4-б; виключити із акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159 зазначене нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нерухоме майно - нежитлова будівля (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан, 4-б з 27.06.2007 перебуває в іпотеці за договором іпотеки з ТОВ "Український промисловий банк", вказані іпотечні права відповідно до договору управління непроданими активами від 05.09.2013 перейшли до позивача. Відповідач, незважаючи, що з 27.06.2007 обмеження на зазначене іпотечне майно внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, та всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), протиправно включив таке майно до акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 26.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Інспекції щодо включення до акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159 нерухомого майна - нежитлову будівлю (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан,4-б; виключив із акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159 зазначене нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що дії Інспекції щодо включення до акту опису майна у податкову заставу від 22.12.2015 №159 нерухомого майна - нежитлової будівлі (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан,4-б є протиправним з підстав наявності заборони на відчуження майна, яке перебуває в іпотеці, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом виключення із акту опису зазначеного кафе.

Інспекція, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач доводить, що ним правомірно здійснено опис майна позивача у податкову заставу, оскільки вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення платником податкового боргу не призвели до його погашення.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.07.2023 - визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 11.07.2023, під час якого суд дійшов висновку про необхідність призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що з метою погашення податкового боргу 22.12.2015 контролюючим органом складено акт опису майна №159, що належить Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" та підлягає передачі у податкову заставу.

До зазначеного акту опису майна включено, окрім іншого майна, нерухоме майно - нежитлова будівля (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан, 4-б.

Судами також установлено, що за іпотечним договором №247/Zкіп-07-3 від 27.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" вказане нерухоме майно (нежитлова будівля (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан,4-б) було передано в іпотеку для забезпечення відповідних кредитних зобов`язань власника майна.

Як зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.05.2017, обтяження зумовлені забороною на відчуження вказаного нерухомого майна (нежитлова будівля (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан,4-б) були зареєстровані в установленому порядку 27.06.2007 відповідним реєстратором.

Право застави (іпотеки) на вказане нерухоме майно (нежитлова будівля (кафе) за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Зарічани, Бердичівський майдан, 4-б), були зареєстровані в установленому порядку до моменту виникнення права податкової застави.

Відповідно до договору управління непроданими активами від 05.09.2013 вказані іпотечні права перейшли до позивача.

Надаючи оцінку правомірності включення відповідачем до опису у податкову заставу зазначеного вище майна, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 88.1 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

При цьому право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 89.7 статті 89 ПК України заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8 статті 89 ПК України).

Згідно з положеннями статей 11 та 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації.

Водночас, пунктом 90.1 статті 90 ПК України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 №2654-ХІІ визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи зі змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів зазначає, що положеннями підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України встановлено обмеження щодо майна платника податків, яке не може бути саме використане як джерело погашення податкового боргу платника податків (реалізовано для погашення відповідного податкового боргу) на час дії відповідної застави (зареєстрованої у порядку встановленому чинним законодавством), з урахуванням положень статті 89 та 90 ПК України щодо опису майна та меж (пріоритету) податкової застави, а також визначення їх черговості. Однак, колегія суддів зазначає, що вказаними положеннями не обмежено право контролюючого органу здійснити саме опис майна (у порядку встановленому чинним законодавством) у податкову заставу відповідного платника податків, який на час вчинення таких дій має податковий борг (без здійснення дій щодо отримання дозволу та реалізації такого майна).

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла до висновку, що перебування нерухомого майна в іпотеці чи заставі саме по собі не є перешкодою для застосування стосовно такого майна податкової застави, однак підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо звернення стягнення на майно, яке перебуває в податковій заставі з дотриманням законодавчо встановленого пріоритету обтяжень.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та наведене правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу та відсутність підстав для зобов`язання відповідача звільнити з податкової застави нерухоме майно, яке перебуває в заставі та іпотеці у позивача, яке описано у податкову заставу на підставі актів опису майна.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.

Суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 349, статті 351, частин першої та п`ятої статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду