Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/1162/16

адміністративне провадження №К/9901/35165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/1162/16

за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - Публічне акціонерне товариство "УкрІнБанк", ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанови, рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Національного банку України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 14 листопада 2016 року у складі судді Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової Н.М., суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ПАТ «УкрІнБанк» про визнання протиправними та скасування постанови від 24 грудня 2015 року № 934 та рішення від 24 грудня 2015 року №239, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 934 від 24 грудня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УкрІнБанк» до категорії неплатоспроможних». Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УкрІнБанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Зобов'язано Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності Публічного акціонерного товариства «УкрІнБанк». В решті позовних вимог - відмовлено.

Зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року.

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, у позові відмовлено.

10 травня 2016 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року № 826/1162/16, встановлення способу і порядку законного виконання даного судового рішення.

16 вересня 2016 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява від Національного банку України про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року №826/1162/16, встановлення способу і порядку законного виконання даного судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, у задоволенні вказаних заяв відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та задоволення заяв про роз'яснення судового рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до статті 170 КАС України (у редакції, чинній на час звернення відповідачів із заявами) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають неоднозначне його розуміння під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду.

Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для роз'яснення рішення, оскільки це рішення, його резолютивна частина, є зрозумілими, не містять неповноти, неточностей чи суперечностей.

З огляду на викладене заява позивача про роз'яснення рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

В той же час, заявником не надано доказів існування обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заявника.

Суд звертає особливу увагу на те, що судове рішення, стосовно якого були заяви про роз'яснення та встановлення способу і порядку виконання, скасоване постановою Верховного Суду України та у позові відмовлено, що виключає можливість його роз'яснення та встановлення способу і порядку виконання.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Національного банку України без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 14 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 17 січня 2017 року у справі № 826/1162/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду