Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2018 року у справі №810/2533/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №810/2533/16

адміністративне провадження №К/9901/19621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (суддя - Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Кобаля М.І.) у справі № 810/2533/16 за поданням Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ХАС», публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

15.08.2016 об 11:56 год. Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з поданням до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фірма "ХАС", як уповноваженої особи за договором №60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004, ТОВ Фірма "ХАС", публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Укргазвидобування", в якому просила стягнути кошти податкового боргу з рентної плати за користування надрами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, подання залишено без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявником пропущено спеціальний строк звернення до суду з даним поданням, встановлений частиною третьою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності поважних причин для його поновлення.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий борг з рентної плати за користування надрами виник у відповідача у 2015 році, в зв'язку з чим 31.07.2015 податковим органом йому було надіслано первісну податкову вимогу на суму 1596087,52 грн. Податковий борг надалі погашений не був, а навпаки збільшився до суми 8699643,61 грн, яку Миргородська ОДПІ просить суд стягнути у своєму поданні.

Тобто, право на звернення до суду з поданням в порядку статті 183-3 КАС України про стягнення з відповідача податкового боргу за вказаним платежем виникло у заявника в 00:00 год. 30.09.2015, однак, використано ним не було і з даним поданням Миргородська ОДПІ звернулась до суду лише 15.08.2016, - з пропуском вищезазначеного адміністративного процесуального строку та без наведення жодних поважних причин його пропуску.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняте нове рішення, яким подання Миргородської ОДПІ задовольнити. В своїх доводах, серед іншого, посилається на те, що несплата поточних податкових зобов'язань виникла 15.06.2016 (дата пред'явлення повторної податкової вимоги), а тому строк звернення з поданням до суду про стягнення податкового боргу вважає 15.08.2016.

ПАТ «Укргазвидобування» надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких посилається на те, що контролюючим органом пропущений 24-годинний строк звернення до суду з поданням в порядку статті 183-3 КАС України, перебіг якого починається з дня пред'явлення первісної податкової вимоги, а саме: 31.07.2015, пред'явлення повторної податкової вимоги чинним законодавством не передбачено.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ Фірма «ХАС» є оператором спільної діяльності за договором № 60 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 04.02.2004, укладеним з ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (далі - Договір).

У підпунктах 5.3, 5.10 пункту 5 вказаного договору закріплені повноваження ТОВ Фірма «ХАС» на ведення справ спільної діяльності, представництва інтересів сторін, пов'язаних зі спільною діяльністю, у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами, сплати передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів).

11.02.2004 уповноважену особу ТОВ Фірма «ХАС» за Договором (далі - Уповноважена особа) взято на податковий облік за №2 і станом на 23.06.2016 вона перебуває на обліку в Миргородській ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку.

31.07.2015 Миргородською ОДПІ була винесена податкова вимога форми «Ю» № 73-23, адресована ТОВ Фірма «ХАС» як Уповноваженій особі на суму 1596087,52 грн, та направлена на адресу товариства в день її винесення.

Така податкова вимога не відкликалась і сума боргу за нею погашена не була та поступово збільшувалась.

Станом на 31.05.2016 загальна сума податкового боргу Уповноваженої особи з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу складала 8 699 643,61 грн та була відображена у зворотному боці інтегрованої картки ТОВ Фірма «ХАС» як недоїмка.

15.06.2016 Миргородською ОДПІ Уповноваженій особі було виставлено податкову вимогу № 19702-17 на суму 8 699 643,61 грн, яка в цей же день була направлена рекомендованим листом.

Сплив 60-денного строку після направлення вказаної вимоги в порядку пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закінчився 15.08.2016 о 00:00 год.

З даним поданням Миргородська ОДПІ звернулась до суду 15.08.2016 об 11:56 год.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами 31.07.2015 контролюючий орган надіслав Уповноваженій особі первісну податкову вимогу форми «Ю» № 73-23 на суму 1596087,52 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпунктів 60.1.1 - 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Правові підстави визначені підпунктами 60.1.1 - 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України вважати податкову вимогу від 31.07.2015 форми «Ю» № 73-23 відкликаною відсутні, сама ж вимога в адміністративному чи судовому порядку не скасована.

З аналізу викладеного слідує, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Аналогічна за змістом позиція щодо відсутності в органу державної податкової служби повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 12.04.2012 №1044/11/13-12.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг з урахуванням новоствореного податкового боргу.

Таким чином, право на звернення до суду з поданням про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникло у Миргородської ОДПІ 30.09.2015 в 00:00 год.

Стаття 183-3 КАС України визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, яке є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Зазначеною статтею встановлений перелік вимог, що ставляться до подання податкового органу, та особливий перелік процесуальних дій суду, які можуть учинятися у процесі розгляду такого подання.

Зокрема, частиною третьою статті 183-3 КАС України встановлено строк, у який податковий орган має подати до суду подання у письмовій формі, та вимоги, яким воно має відповідати. Цей строк становить 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи із даним поданням Миргородська ОДПІ звернулася 15.08.2016 об 11:56 год., тобто із значним пропуском строку, встановленого частиною третьою статті 183-3 КАС України.

Згідно роз'яснень, наданих в листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 № 149/11/13-11, строки звернення заявника з поданням, передбачені статтею 183-3 КАС України є різновидом строку спеціального звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України. Вказана норма встановлює, що Кодексом адміністративного судочинства України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний загальний строк.

При цьому стаття 183-3 КАС України не передбачає спеціальних наслідків пропущення строків звернення до суду, визначених цією нормою. Тому недотримання заявником строків звернення до суду, визначених статтею 183-3 КАС України, тягне за собою застосування приписів статті 100 КАС України. З урахуванням викладеного подання податкового органу, внесене після закінчення строків, установлених статтею 183-3 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його внесла, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про порушення контролюючим органом процесуальних строків звернення із спірним поданням до адміністративного суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду