Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2018 року у справі №804/728/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №804/728/16

адміністративне провадження №К/9901/28008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (суддя Олійник В.М. )

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (судді Прокопчук Т.С., Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі №804/728/16

за позовом Публічного акціонерного товариства " Нікопольський завод феросплавів "

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрігіонального головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрігіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 19 жовтня 2015 року №0000524700, яким позивачу, як платнику податку на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2015 року у розмірі 3502614 грн та № 0000534700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 350261 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 березня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 21 липня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у задоволені адміністративний позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що надані позивачем для перевірки податковому органу первинні документи не є достатніми для підтвердження факту здійснення позивачем господарських операцій з постачання вугілля саме з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Траф Альянс» і, як наслідок, внесення відповідних даних до бухгалтерського і податкового обліку, зокрема формування на підставі документів отриманих від цього контрагента податкового кредиту, що у подальшому вплинуло на формування від'ємного значення.

01 серпня 2016 року Товариством подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, у цей же день ухвалою цього суду відкрито касаційне провадження та витребувана справа №804/728/16 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Товариство доводить, що при винесенні судових рішень по даній справі судами зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, допущено порушення та невірне застосування норм матеріального права, а саме положень статей 198 та 200 Податкового кодексу України, порушено норми процесуального права, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Позивач вважає, що прийняття судами попередніх інстанцій позиції податкового органу про те, що нереальність операцій з постачання вугілля обумовлена неможливістю контролюючого органу встановити походження товару, є хибною за наявності всіх обставин, які доводять факт придбання товару (вугілля), належного оформлення всіх операцій відповідними первинними документами, використання товару у власній господарській діяльності, доведеністю фактом руху активів та зміною стану зобов'язань його як суб'єкта господарювання.

Заявник касаційної скарги просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, прийняте нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 19 жовтня 2015 року.

03 листопада 2016 року справа №804/728/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справу №804/728/16 передано до Верховного Суду.

18 серпня 2018 року податковим органом подані заперечення на касаційну скаргу, у яких податковий орган просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки проведеної у вересні 2015 року податковим органом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою «Траф Альянс» за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року, результати якого наведені в акті перевірки від 30 вересня 2015 року № 108/28-01-47- 00186520 (далі - акт перевірки).

Суди попередніх інстанцій установили, що Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод Феросплавів» є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 00186520, зареєстроване виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 05 березня 1994 року, діє на підставі Статуту затвердженого загальними зборами Товариства 25 грудня 2012 року, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 27 грудня 2012 року, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 липня 1997 року.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки керівником податкового органу 19 жовтня 2015 року прийняті податкові повідомлення рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0000524700 позивачу за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень на 497 425 грн, травень на 804 850 грн та червень 2015 року на 2 200 339 грн, на загальну суму у розмірі 3 502 614 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000534700 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 350 261 грн, на підставі абзацу третього пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з наведенням порушених позивачем норм тотожнім попередньому податковому повідомленню - рішенню.

Оцінюючи правомірність зменшення від'ємного значення податку на додану вартість та застосовуючи штрафні (фінансові) санкції суди попередніх інстанцій посилались на факт укладення договору поставки від 09 квітня 2015 року, між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траф Альянс» (далі - постачальник, контрагент позивача) та відсутність належної інформації щодо походження поставленого на користь позивача товару в ланцюгах взаємовідносин постачальника та виробника товару виходячи з наступного.

Суди встановили отримання за умовами договору, та Специфікаціями до нього вугілля сорту АМ (фр. 13-25 мм.), вугілля сорту АКО (фр. 25-100 мм.), вугілля сорту АШ (фр. 0-6 мм.), вугілля сорту АКО (фр. 25-100 мм.), виробник Товариство з обмеженою відповідальністю «Антаріс», отриманого на умовах поставки DDP станція Нікополь Придніпровської залізниці, згідно з правилами Інкотермс 2010.

Суд зазначає, що встановлені судами попередніх судів обставини вказують на те, що предметом постачання було збагачене вугілля (концентрат), виробником зазначена юридична особа, яка передавала рядове вугілля для збагачення, за умовами ГОСТУ на вугілля кам'яне донецького кам'яновугільного басейну, посвідчення якості є документом, яке одночасно є розрахунковим документом та посвідченням якості з урахуванням приплат та скидок за вологою, сіркою, золою та іншими можливими параметрами залежно від марки та сорту вугілля.

Суд вважає, що оцінка спору у цій частині має здійснюватися комплексно з урахуванням податкового законодавства, положень законодавства, що регулює стандартизацію та Правил перевезення. Два останні правових інститути враховують особливості товару «вугілля».

Є неприйнятними висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем до перевірки податковому органу первинні документи не містять реквізитів зазначеного в даних специфікаціях виробника товару Товариства з обмеженою відповідальністю, в наданих висновках випробувальної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Проспера», та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗЖ Україна» не зазначена інформація про виробника товару, придбаного позивачем в квітні-червні 2015 року.

Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема посвідчення якості, які видані незалежними сертифікованими лабораторіями на товар «вугілля», за встановленою формою посвідчення якості виробник не зазначається, а зазначається товар, саме він мав бути предметом дослідження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданих до перевірки залізничних накладних, вантажовідправником товару на адресу позивача зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю «Проспера», розташоване за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Молодецьке, вул. Цветочна, буд. 11, товар транспортовано зі станції Постниково Донецької залізниці, яка на час здійснення поставки не підконтрольна Україні через проведення антитерористичної операції на цій території.

Суд вважає, що навіть за умов проведення АТО територія Донецької області є територією Держави Україна, надра належать українському народові, тому висновок про те, що сам факт походження товару із надр, які розташовані на території проведення АТО не впливає на реальність господарських операцій, внаслідок чого має місце не відповідність висновків судів попередніх інстанцій встановленим обставинам у справі.

Не відповідним є також посилання судів попередніх інстанцій на те, що поставлений на адресу позивача товар за залізничними накладними №50803907, №50804079, №50911358, №50854959, №50853985, №50911924, а саме антрацит, вугілля марки АС, маркірований вапном, який відповідно до наданих позивачем податкових накладних ним не придбавався є доказами нереальності угоди, з огляду на не встановлення та не дослідження за яким актом (загальної форми чи комерційним) залізниця передавала «вугілля» позивачу та які посвідчення якості знаходились в супровідних документах до вагонів поданих (переданих) за цими залізничними накладними.

За межами судового дослідження залишились факти наведені у листах контрагента позивача від 17 квітня 2015 року №20 та від 20 квітня 2015 року №34 щодо допущення помилки зазначення марки поставленого вугілля.

Пославшись на часткову оплату позивачем вугілля і навівши шляхом перелічення змісту первинних бухгалтерських документів, суди попередніх інстанцій не встановила, які із цих сум стали підставою для формування даних податкових декларацій за звітні податкові періоди квітня, травня, червня 2015 року. Долучені до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість з додатками 1, 2 не досліджувались судами взагалі на предмет правомірності формування розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, починаючи з формування податкового кредиту та усіх наступних етапів формування показників декларацій в контексті наведених податковим органом норм, на підставі яких відповідачем доводиться склад податкових правопорушень.

Посилання на здійснення позивачем оплати за товар не в повному обсязі само по собі не впливає на правильність визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стосовно застосування штрафу податковим повідомленням-рішенням № 0000534700 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у сумі 350261 грн., на підставі абзацу третього пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій не розглянули спір у цій частині взагалі. Не встановили податкове правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, можливість застосування штрафу без визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі №804/728/16 скасувати.

Справу №804/728/16 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер